Жодна держава не може обходитись без грошей. Це добре розуміли українські гетьмани. Вони шукали кращу монетну систему. Робити це доводилось в складних умовах. Як накарбувати монети, щоб гроші не знецінились? Вихід було знайдено… карбування дрібних номіналів. Але ж де поділись гетьманські монети?
Коли Богдан Хмельницький почав створювати козацьку державу – Гетьманщину, то зіштовхнувся з багатьма проблемами. Але гроші спочатку не були головними з них. Так, їх завжди не вистачало, але в обігу було вдосталь польських монет. Для платні використовували золоті дукати та срібні талери з Європи. Вони легко обмінювались на крупні номінали польських монет орти (18 грошей) та шостаки (6 грошей).
Фото: Гетьман Богдан Хмельницький
Фото: Срібний талер Християна Брауншвейзького – також претендент на «монету Богдана Хмельницького» з джерел
Але для походу на тогочасний ринок краще було брати дрібніші монети. Не кожен крамар міг дати решту з золотого дуката. Для цього потрібно було 180 грошів або понад 500 шелягів. Цілий мішок монет, який міг бути більшим за весь денний виторг!
Зате дукати і талери краще підходили для закордонної торгівлі. Їх було неважко перевозити та легко обміняти на будь-які дрібні монети. Можна сказати, що це були універсальні валюти того часу. Вони мали загальний стандарт за вагою та пробою дорогоцінного металу. До речі, талер можна назвати «дідусем» сучасного долара: його назва походить від голландського варіанту назви талера – «daler».
Проблеми в економіці козацької держави почались, коли Ян Казимир став карбувати мідні шеляги. Польському королю треба було терміново заплатити найманцям, а казна виявилась порожня. Тоді мідь була «прирівняна» до срібла. Вона була дешева і її було легко знайти. Автором цього простого рішення був італійський вчений на польській службі – Тіт Лівій Бураттіні. За його ім’ям нові гроші отримали народну назву – «боратинки» або ж «буратинки».
Фото: Боратинка з гербом Великого князівства Литовського. Мідні шеляги стали дешевими та неякісними грошима
Карбування шелягів з міді спростило життя не лише королю, але й численним клепачам-фальшивомонетникам. Мідь справді було легше дістати, ніж срібло. Як наслідок, всі стали ховати старі якісні гроші, а ціни зросли. В обігу стало менше монет і дрібна торгівля завмерла. Де ж козаку обміняти свої талери? Тож довелось гетьманам взятись за цю проблему.
Ще Богдан Хмельницький мав плани щодо власної монети. Про це існує кілька історичних свідчень. Наприклад, московський посланець та шпигун, дяк Григорій Кунаков повідомляв царя, що гетьман має монетний двір у Чигирині, де карбує гроші. За описом вони мали такий вигляд: «На одному боці – меч, а на другому – його, Богданове, ім'я». На це ж з обуренням королю скаржився польський воєначальник Станіслав Потоцький. Чутки про козацькі монети дійшли навіть до королівської ради Швеції. Як з’ясувала дослідниця Марина Траттнер, протокол засідання містить згадку про монети, де з одного боку – зображення короля, а з другого – козак з шаблею.
Всі ці свідчення відносяться до 1649-1652 років. В них приблизно співпадає опис монет – зображення меча чи шаблі. Отже, якісь монети дійсно існували. Історик-нумізмат, уродженець Ніжина, Іван Спаський знаходив у фондах Ермітажа медаль на честь князя Богуслава Радзивілла. На одному з її боків дійсно зображено меч.
Фото: Золота медаль на честь литовського князя Богуслава Радзивілла. Також була версія у сріблі. Одна з претенденток на легендарну «монету Богдана Хмельницького»
Гетьман міг схитрувати і розіграти московського шпигуна, заради власної дипломатичної гри. Але це не зменшує значення чуток про Чигиринський монетний двір. Крім того, меч був одним з елементів зображень на монетах новгород-сіверського князя Дмитра Корибута. Він був з останніх нащадків династії київських князів. Можливо, так Богдан Хмельницький заявляв права на історичний спадок?
Якби там не було, до масового випуску не дійшло. Гетьманські монети могли мати великий номінал та бути нагородою для козацьких полководців. Важливішими були повсякденні обігові гроші, а їх ставало все менше.
Тому вже за часів гетьмана Петра Дорошенка у Лисянці на Черкащині, почався випуск найбільш ходових номіналів - польських шелягів, півтораків та шостаків. Керував монетним двором Янко Гранковський, майстер з …Львівського монетного двору. При цьому дотримувались всі монетні стандарти. Тому не варто ці монети вважати підробкою.
Фото: Півтораки XVII століття
Фото: Півторак, відкарбований «львівським» штемпелем, 1661 рік
Ще за Гадяцьким договором 1658 року, козаки вимагали власний монетний двір у Києві або там-де це буде зручно. Але польський це відкинув. Фактично, Дорошенко втілював цей намір і дуже добросовісно. Навіть зараз важко визначити, які з монет були виготовлені у Лисянці. Вони якісніші за польські зразки того часу. Ймовірно, зі знаком Львівської «монетарні» 1656-1663 років.
Фото: Гетьман Петро Дорошенко
Де шукати козацькі монети?
Серед скарбів датованих другою половиною XVII – початком XVIII століть. Також серед нумізматичних колекцій. В свій час, велику колекцію монет мав Ніжинський інститут. Серед них було щонайменше 332 невідомі та 1100 погано збережених монет. Цілком, вірогідно якісь з них могли пролити світло на загадку козацьких монет. Але в 1930-х роках радянська влада вилучила і знищила цю колекцію. Найбільш цінні зразки осіли по російських музеях. Тому питання про монети українських гетьманів лишається відкритим.
Як повідомляв MYNIZHYN, до Вашої уваги всі попередні матеріали з циклу: Ніжинські вільнодумці І: гімназія братів Безбородьків, Ніжинські вільнодумці ІІ: директори-масони Кукольник і Орлай, Ніжинські вільнодумці ІІІ: підпільний «університет» та пропала грамота, Ніжинські вільнодумці IV: кінець Гімназії Безбородьків.
