18 Лютого 2024
4057
Сьогодні в гості до рубрики #Обличчя_громади_Ніжина завітав Пашинський Сергій – начальник залізничної станції Ніжин, - пише Ніжинська міська рада.
– Залізнична станція Ніжин входить до складу Південно-Західної залізниці. Ця назва бере початок з часів Російської імперії і є прив’язкою до географічного розташування цієї ділянки відносно москви, адже тоді Україну вважали південно-західною частиною імперії. У березні 2023 року в Україні відбулося опитування громадян щодо зміни назви Південно-Західної залізниці. Що Ви про це розкажете?
– Це пов’язано з Програмою Кабінету Міністрів щодо дерусифікації усіх назв. Також поступово змінюються радянські або зросійщені назви усіх роздільних пунктів і станцій. Я думаю, що спочатку пройде процес зміни усіх назв, а потім, коли весь цей масив роботи буде зроблено, буде все ухвалено на законодавчому рівні. Ідея правильна, і вона втілиться у життя, але, на мою думку, не так швидко, тому що це великий обсяг робіт, на який потрібно багато часу і значні кошти.
Під час опитування у «Дії» пропонувалися 4 нові назви Південно-Західної залізниці: Центральна, Київська, Столична, Північна. Найбільше голосів набрав перший варіант – Центральна.
Фото: Залізниця в Ніжині, 1889 рік
– Робота на залізничному транспорті: це свідомий вибір чи збіг обставин?
– Я народився і жив у м. Коростень Житомирської області. Це велика вузлова станція, потяги і стукіт рейок були присутні у моєму житті з дитинства, відтоді мав і бажання працювати на залізниці. До того ж у моїй родині майже всі залізничники: мама, дядьки, дідусь, бабуся. Після закінчення школи я вступив до Київського технікуму залізничного транспорту, у якому на той час, до речі, вже навчалася моя сестра.
Студентом-чотирикурсником влаштувався на роботу на посаду складача поїздів. Це важка відповідальна робітнича професія. Я мав завдання своєчасно сформувати склад пасажирського поїзда згідно з ПТЕ і подати його на посадку пасажирів.
Саме такі робітничі професії дають гарну можливість зрозуміти складність роботи у цій галузі, щоб у майбутньому, обіймаючи керівні посади, знати проблеми і запити таких працівників. Тому я радий, що мав цей досвід. Після закінчення технікуму продовжив освіту в Державному економіко-технологічному університеті залізничного транспорту.
– Яким був Ваш професійний шлях до переїзду в наше місто?
– Отримавши диплом в університеті, влаштувався на посаду оператора при черговому по залізничній станції, а пізніше – черговим по залізничній станції. Згодом обійняв посаду керівника станції м. Ірпінь. Мені подобалося там працювати. Це невелика станція, і я був єдиним її керівником, у штаті не було ані заступників, ані інженерів. Мені довелося самостійно опановувати тонкощами цієї роботи та вивчати усі документи: і вантажні перевезення, і пасажирські. Це була моя перша керівна посада і дуже гарна школа для мене. Зазначу, що в Ірпені у 2018 році побудували пішохідний перехід через колії зі звуковою і світловою сигналізацією для маломобільних людей. Залізнична колія ділить місто на дві частини, жителі влаштували несанкційований перехід, і кількість травматичних випадків на цій дільниці була значною. Після облаштування такого переходу кількість травмованих значно зменшилася, адже звукове і світлове сповіщення попереджало про наближення потягів.
Коли у Ніжині звільнилася посада начальника залізничної станції, мені її запропонували. Я вагався, але у підсумку погодився, про що не жалкую. І з 2019 року працюю в Ніжині.
– Яким Ви бачите своє завдання на цій посаді?
– Залізниця створена для того, щоб забезпечувати якісне перевезення великого обсягу пасажирів та вантажів. Це джерело економічного розвитку і важлива артерія економіки держави. Наше спільне завдання – здійснення перевезень, забезпечення потреб доставки вантажів і пасажирів з точки А до точки Б. Пасажир хоче вчасно сісти у потяг і вчасно й комфортно приїхати до пункту призначення.
Паралельно ми виконуємо ще одне надважливе завдання – зробити так, щоб шлях пасажирів і вантажів був максимально безпечним для усіх учасників руху. Після кожної поїздки фахівці вагонної служби перевіряють стан технічної частини вагонів. Ті, які не відповідають нормам безпеки, забирають із состава, а на їх місце потрібно поставити технічно справні з такими ж параметрами. Якщо ж усі вагони у гарному технічному стані, то потяг стоїть і чекає своєї черги на відправлення.
– Розкажіть трохи про структуру Ніжинської залізничної станції.
– Укрзалізниця поділяється на 5 філій. Ніжинська залізнична станція підпорядковується Київській дирекції залізничних перевезень філії «Південно-Західна залізниця» і займає ділянку 363 га. Межі її – зупиночні платформи Ніжинське (у напрямі Києва), Приостерний (у напрямі Крут), Мигалівка (напрям на Чернігів) і Лосинівка (напрям на Прилуки).
У штаті й безпосередньому підпорядкуванні начальника станції – працівники критичної інфраструктури. Нещодавно були проведені певні реформи і структурні зміни, які вплинули на зменшення чисельності штату підпорядкованих мені працівників зі 150 до 75. Відбулося розмежування зон відповідальності.
Основне завдання Південно-Західної залізниці – забезпечення графіку руху поїздів і збереження вантажних перевезень, вона працює як організатор цього руху. Ми повинні своєчасно сформувати пасажирський і вантажний поїзди і відправити його згідно з призначенням.
А завдання створеної «Вокзальної компанії» – задоволення потреб пасажирів, які знаходяться на залізничній станції. Вони мають забезпечити цілодобову можливість поїсти, надати кімнату відпочинку, своєчасно продати квиток, надати пасажирам усю необхідну інформацію щодо їх маршрутів.
– Як впливає діяльність залізничної стації на життя ніжинців?
– Її наявність полегшує доступ містян у різні регіони України, адже через наше місто йде велика кількість пасажирських потягів, та й близькість до столиці має у цьому плані значні переваги. Зазначу, що шкоди довкіллю наше підприємство не завдає, оскільки ця ділянка електрифікована. До того ж залізниця платить податок на 363 га, які вона орендує, у бюджет міста, за 2023 рік – це майже 54 млн грн.
– Питання, яке не можна оминути: як почався ранок 24 лютого 2022 року на залізничній станції Ніжин?
– Дуже не хочеться говорити на цю болючу тему. Ніжинська залізнична станція – великий транспортний вузол. Він розташований близько до адмінмежі з рф та білоруссю і був дуже ласим шматком для окупантів, адже відкривав можливості передислокації сил ворога безпосередньо від його кордону. До того ж Ніжин має пряме сполучення зі столицею. Працівники залізниці усілякими засобами перешкоджали руху ворога, вони зробили все, щоб відстояти наше місто, і зламали плани ворога. Але конкретно майно нашої залізничної станції пошкоджень не отримало.
Актуальне питання зношеності вагонів, зокрема й електричок, які їздять до Києва…
Трохи розповім про механізм оновлення пасажирських вагонів. Усі пасажири, які сідають на станціях по усьому маршруту електричок Київ – Ніжин – Київ, Ніжин – Конотоп, Ніжин – Чернігів, Ніжин – Прилуки – Гребінка, мають купувати квитки, а проїзд пасажирів пільгових категорій повинні компенсувати міські ради, до яких належать усі ці станції. Із загальної суми компенсаційних доходів формується компенсаційний фонд, і на підставі отриманих коштів складаються плани на капітальний ремонт та модернізацію електропоїздів. Чим більша сума компенсацій міських рад, тим більше можливостей для оновлення парку вагонів на цьому маршруті.
В Україні дуже багато пасажирів, які належать до пільгових категорій. Кошти за їх перевезення компенсуються міською владою, але пільговиків їздить значно більше, ніж передбачено договором, і у підсумку ми отримуємо збитки. А недофінансування вливає на оновлення, у тому числі й рухомого складу, тобто вагонів. Витрати на зарплати, обслуговування, амортизацію та електроенергію залишаються, а дохід за цей маршрут зменшується. Залізниця – це структура, у яку постійно треба вкладати кошти.
Фото: Потяг в Ніжині на залізниці, 1897 рік
– Яка тоді Ваша думка щодо оплати проїзду пільговиками?
– За добу по станції Ніжин ми обслуговуємо 2 000 пасажирів, з них пільгових категорій – 700 осіб. Моє бачення – зробити так, щоб усі оплачували свій проїзд. Хай оплата для пільговиків буде дуже маленькою, але вона буде. І ці навіть невеликі кошти будуть її внеском у подальше оновлення рухомого складу.
Вартість квитка, який купують звичайні пасажири електрички, не перекриває витрати на величезну кількість пільговиків. Якщо ми бачимо, що електропоїзд, який виходить на маршрут, прибутковий, ми його будемо підтримувати. Якщо ж маршрут збитковий, непопулярний і на ньому їздять у переважній більшості пільговики, то з часом він стане залізниці невигідним та може бути скасований.
– Пасажир у потязі бачить, що хтось шкодить майно: ріже сидіння, ламає двері, псує вікна. Як його дії?
– У кожному вагоні є кнопка для контакту з машиністом. Якщо його поінформувати про таку ситуацію, машиніст повідомить чергового по станції, до якої доїжджає, і той викличе поліцію. Потрібно врахувати, що у разі таких дій потяг буде затримано на деякий час і він далі йтиме по маршруту із запізненням. На мою думку, звичайно ж, потрібно викликати поліцію і штрафувати порушників, щоб вони відшкодували вартість пошкодженого майна і надалі не чинили протиправних дій. А якщо не реагувати на такі неадекватні дії пасажирів – то що ж, це ваш вибір, але ж тоді не варто жалітися на погані умови. У кожен вагон не можна поставити представника ВОХР, щоб він слідкував за порядком, це питання нашої культури і відповідальності.
– Концерти і торгівля в електричках. Що з цим робити?
– Вважаю, що у публічних місцях ці види діяльності недоцільні, але щось зробити з цим складно. Торгівлю можна прирівняти до підприємницької діяльності і силами ВОХР намагатися щось зробити, але якщо у цих пасажирів є квиток, вони можуть сісти зі своїми речами на сидіння і їхати як звичайні пасажири з величезними сумками. Тоді у межах законодавства вони не є порушниками. Також не можна притягнути до відповідальності пасажирів, які співають і грають на баяні чи гітарі у вагоні. Тому це питання до людей, котрі цим займаються. А загалом усі ці норми чітко зафіксовані у «Правилах поведінки громадян на залізничному транспорті», з якими переважна більшість пасажирів не ознайомлена.
– Яка Ваша мрія у професії? Що б Ви хотіли бачити у своїй роботі, чого поки що немає?
– Ми прагнемо досягти європейських стандартів і поступово рухаємося у цьому напрямі. Але на цьому шляху нас чекає багато труднощів і завдань.
Головне – наскільки якісно спрацює персонал, який у нашому штаті, адже від нього безпосередньо залежить безпека руху. Дуже хочу, щоб наші працівники отримували гідну заробітну плату. Робота, яку вони виконують, складна і відповідальна, переважна їх більшість працює на відкритому повітрі. Я кажу їм «спасибі» за те, що виконують свої обов’язки на високому рівні і працюють на оптимізмі, а хотілося б стимулювати й підтримувати їх матеріально.
Також мрію, щоб весь вагонний парк, наявний в Укрзалізниці, оновився до європейських стандартів, а у пасажирів від таких позитивних змін перехоплювало подих і виникало бажання берегти цю красу. Зони комфорту (плацкарт, купе, СВ) потрібно залишити, щоб кожен відповідно до своїх фінансових можливостей платив за комфорт, а вагонний парк оновити.
Мрію, щоб після оновлення вагонного парку й парку локомотивів інфраструктуру, якою їздять наші потяги, також модернізували й оновили до встановлених швидкостей. Як ви розумієте, рейки і шпали теж зношуються і мають граничний термін експлуатації. Коли цей термін закінчується, ми впроваджуємо обмеження за швидкістю, тому що маємо у пріоритеті безпеку руху. Внаслідок цього збільшується час перебування у дорозі.
Потрібно боротися за швидкість: будувати швидкісні магістралі, проводити капітальні ремонти пасажирських вагонів усіх категорій, оновлювати залізничне полотно. І я вважаю, що потрібно робити більше вкладень в інфраструктуру, тоді залізниця зможе надавати більш якісні та своєчасні послуги.
У матеріалі використано фотографії зі сторінки Сергій Бакута
Джерело: Ніжинська міська рада
