30 травня у стінах Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя уже вкотре відбувся літературний вечір. Цей захід організований студентським угрупуванням “Si, poesia” за підтримки профкому студентів.
30 травня у стінах Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя уже вкотре відбувся літературний вечір. Цей захід організований студентським угрупуванням “Si, poesia” за підтримки профкому студентів.
Журналісти MYNIZHYN відвідали захід і дізнались про враження гостей:
“Сьогоднішній вечір – це просто неймовірне дійство, в якому беруть участь прекрасні люди, поряд з якими дуже приємно знаходитись. Тому я рекомендую всім відвідувати літературні вечори, слухати поезію і власне самим розповідати поезію”, — говорить Олександр.
Літературний вечір — дійство, що об’єднує серця, дає розраду для душі та відчуття спокою. Як і слухачі так, і митці отримали колосальне задоволення і точно повернуться сюди знову.
Як це відбувалося — дивіться у відео та на фото.
Деякі учасники події радо поділилися з нами своїми творчими досягненнями. Пропонуємо читачам ознайомитися з ними.
Фото: Леді Ді. Автор: Дарина Халимон
Нічний монстр
Мігрені. Сильні мігрені щодня. Складно жити, коли власне тіло вбиває тебе. Жодної концентрації. Відчай. Біль. Страждання. Самотність. Через цей біль він не міг бути з кимось. Цей шум, голоси.. все це бісило, дратувало, приносило біль. Лише біль. Цілковита тиша будинку і холод кімнат рятував хоч на якийсь час. Самотність була найприємнішою частиною дня. Після важкого дня з колектовом все що хотілось це просто прийти додому та зануритись у крижану ванну навіть не знімаючи одягу. Люди так дратують. Іноді просто хочеться, щоб вони всі просто замовкли. Біль. Знову мігрень. Треба ліки. Скінчились. Тоді віски. З льодом. Приємно сидіти ось так у холодній квартирі, в темряві, пити холодний алкоголь і єдиний звук це краплі води, що стікають по тілу. Холод був його другом. Як тиша і темрява. Він був тихим. Не любив шум. Зранку на роботу. Працювати в архіві не так і погано, але забагато пилу. Він любив чистоту. У нього вдома завжди було чисто. І коли він знаходив час? Неважливо. Вже ніч. Місто спить. Він заходить до спальні. Сам.
Ранок. Поліцейський відділ переполоханий. Знову вбивство. Жорстоке. Не людьське. Він в архіві. Але чує той шум. Мігрень. Як же болить голова. Хочу припинити віддчувати цей біль. Хоч на хвилину. І так, він припиняв віддчувати біль. В момент ейфорії. Коли жар крові заплямовував його тіло. Було добре. Але то було вночі. Зараз є лише біль. Архів. Документи. Пил. Він любив чистототу. Бездоганну чистоту. І він любив жар крові. І тишу.
Ніхто не знає, хто він. Він тихий та непомітний. Грає ролі, яке хоче суспільство. Він гарний колега, хороший робітник. Ніхто не подумає на нього. Він знає свої ролі досконало. Знає, як бути гарним вбивцею, знає як робити, щоб тебе не спіймали. Його улюблена квартира. Тиша. Він один. Біль. Віскі. Ванна. Лід. Сам. Терпіння. Терпіння винагороджується. Треба чекати. нехай місто спить. Я гарний вбивця. Гарний актор. Хорший колега. Я знаю, як робити не треба. Мігрень. Вона зводить з розуму. Треба відпочити. Я знаю як робити треба. Тиша. Холод квартири. Краплі води стікають по тілу. За вікном дощ. Він заходить до спальні. Сам. © Леді ді
Фото: Єлизавета. Автор: Дарина Халимон
Всі фарби палітри на палатурці мішаю, мов найдешевші коктейлі.
І кистей розмах такий же легкий, мов поведінка повій із борделів.
Надія створити нові кольори, розщепиться в купі брудної мазути.
Потворне творіння, лиш матеріал бездумністю мозку зіпсутий.
І цей кросинговер не зупинити, перенесення й знов нова петля інтеграції.
Процеси відновлення неможливі,
немає звʼязку та зламана рація.
Занадто сильно та міцно вʼїлись гаусторії омели в судини дуба.
Скільки ще таких клятих слідів на моїх полотнах залишать сукуби?
© Єлизавета
[GALLERY-438]
Як повідомляв MYNIZHYN, 29 травня в "Гоголівській аудиторії" Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя відбулася презентація книги "Майстер ілюзій" декана факультету психології та соціальної роботи Олексія Тимошенка. На заході були присутні як педагоги зі студентами, так і не байдужі містяни.