Як кожне давнє місто Ніжин має власні легенди. Одні за мотивами реальних подій, а інші створенні для приваблення туристів. Якщо Конотоп «місто відьом», переважно, через повість Григорія Квітки-Основ’яненка, то Ніжин «місто привидів». Вони мають особливе місце в міському фольклорі. Але чому саме привиди так прижились у Ніжині? На це є кілька пояснень.
Хто такі привиди?
За поширеними уявленнями, привид – це душа людини, що не знайшла спокій. Застрягла між світом живих і мертвих. Причини можуть бути різноманітні: неприродна смерть, негідне життя, незавершені справи, помста, прокляття або зв’язки з нечистою силою. Було достатньо однієї або кількох з цих причин, щоб перетворитись на привида.
Класичний привид з книг та кіно – це напівпрозорий образ людини або предмету. Але існують і темні привиди, які складаються з тіней і мороку. В українському фольклорі привидом міг бути як дух, так і мрець, який виходить з могили через прокляття чи помсту. Їх збірна назва «заложні мерці».
Фото: Привид з Рейнхем–Холу на сходах, фото 1936 рік. Тривалий час воно вважалось справжнім фото привида. Пізніше з’ясувалось, що це фотодефект
Улюблені місця привидів старі будинки. Особливо ті, що належали їм за життя або в яких вони мешкали. Місце загибелі або поховання. Тому привиди так прив’язані до старовинних цвинтарів. Також вони бувають небайдужі до власних речей, які ревно оберігають. Наприклад, дзеркал, що можуть стати для духів брамою між світами. Історикам і збирачам антикваріату треба бути пильними. Раптом цінний експонат викличе привидів?
Для того, щоб в місті завелись привиди місто має бути достатньо давнім. В ньому мали відбуватись драматичні події. Потрібно, хоч декілька старих будинків та цвинтарів. А ще має сформуватись певна міська культура. Звісно, існують і сільські привиди. Але в них дуже прості історії, легенди про них рідко переходять через кілька поколінь. А ось міські примари здатні існувати століттями, навіюючи тремор на туристів.
За всіма умовами Ніжин ідеально підходить для існування приводів. Його розвиток припав на часи, коли завдяки літературі, інтерес до привидів був найвищим. Кожна міська легенда, нерозкриті злочини створювали нові історії. Деякі з них дійшли до нашого часу.
Будинок з привидами
Найголовніший прихисток привидів у Ніжині – це будинок по вулиці Гребінки, 21. Його ще пов’язують з Грецьким магістратом. Але безпідставно. Це справді загадкова будівля XVIII століття. Дотепер невідомі імена всіх його колишніх мешканців. Замість фактів більше вигадок.
Фото: Фасад ніжинського «Будинку з привидами»
За переказами першим мешканцем був грецький купець Георгій Кромміда. За іншою версією прізвище купця було Зосим. В будь-якому випадку історія починається з купця, який вирішив збудувати дім. Для цього він найняв місцевих майстрів. Але чи то вони не впорались, чи замовник передумав: будівельники лишились без платні. Щоб помститись власнику за жадібність вони щось вмурували в стіну. Після цього в оселі з’явилась якась сутність. Хоча це могло бути і горлечко від пляшки, яке через вітер видавало моторошні звуки.
Якби там не було, але купецька родина постраждала. Дружина купця вмерла при пологах, а чоловік лишився бездітним. За переказами прокляття переслідувало і наступних власників будинку: в їх родинах не було синів спадкоємців.
Фото: Старовинні сходи у «Будинку з привидами»
За іншою версією в будинку блукає привид ігумена Віктора Черняєва, настоятеля Благовіщенського монастиря на початку ХІХ століття. Він народився у Чорногорії в купецькій родині. Батьки відправили його на навчання до Відня, але по дорозі туди хлопець зупинився у Києві, де почав духовну кар’єру.
У 1803 році він став настоятелем Благовіщенського монастиря у Ніжині. Його якраз треба було відбудувати після жахливої пожежі. Молодий настоятель відбудував обитель майже власним коштом. Але його незгода з ієрархами російського православ’я призвели до опали. Подейкували, що будинок Черняєва насправді впав в око новому монастирському начальству. Тож колишнього ігумена викинули оселі, відновленої ним власноруч.
Про цю несправедливість він не забув навіть, коли помирав. Не дивно, що його дух міг оселитись там, де він колись жив. У будинку посеред ночі стали самі собою відчинятися вікна і скрипіти підлога.
Фото: Привід жінки – одна з деталей будь-якого «будинку з примарами». У Ніжині це привид Насті
Ще одна легенда згадує тут про жінку-привида на ім’я Настя. Начебто, вона колись жила в цьому будинку, але була живцем замурована в стіні у підвалі. За іншою версією це молода грецька красуня, яка полюбила сина міського голови. Він не відповів взаємністю, і дівчина наклала на себе руки. Скелет пізніше виявили під час ремонту. Жіноча примара досі блукає будинком.
Проте, можливо ця легенда більше пов’язана з будинком на сусідній вулиці Глібова. Колись там мешкав заможних шляхтич Шаула і його вродлива дружина. Ніщо не віщувало біди, але якось пан Шаула застав дружину із молодим коханцем-слугою. Горде серце не могло забути про кривду.
Фото: Ще один потенційний «будинок з примарами» – кам’яниця на вулиці Глібова
Через деякий час пані кудись зникла. Так само десь подівся і слуга. Допитливим сусідам пригноблений зрадою дружини пан Шаула пояснював, що перелюбники втекли. Шукати коханців він не бажав. Чутки якось вщухли.
Коли ж через десятиліття у підвалі знайшли два замурованих скелети – чоловіка й жінки, то їх одразу пов’язали з давньою історією. Мов ось вона, страшна помста, пана Шаули.
Отже, в Ніжині не один будинок з привидом, а можливо, навіть більше.
Привиди Воздвиженської церкви
Не менше міських легенд існує про Хресто-Воздвиженську церкву. Ця церква одночасно пов’язана і з Розумовськими, і Гоголем.
Фото: Воздвиженська церква на Магерках – джерело натхнення Гоголя
В 1771 році несподівано помер ніжинський полковник Петро Розумовський, родич гетьмана Кирила Розумовського. На пам’ять про нього його вдова Пелагія, уроджена Сулима, заклала храм. В 1775 році будівництво нової Воздвиженської церкви завершилось. Через 20 років тут свій останній спочинок знайшла і сама Пелагія Розумовська. Це місце стало фамільною гробницею.
Існує переказ, що колись в цій церкві відспівували молоду дівчину, можливо доньку сотника, яка померла раптовою смертю. Раптом посеред служби панночка прийшла до тями і сіла в труні. Як виявилось вона не померла, а заснула летаргічним сном, подібним до коми. Чим до смерті перелякала священника, який її відспівував. Що сталось з дівчиною потім лишилось невідомим. Так само, як невідомо: цей випадок трапився в старій дерев’яній чи вже кам’яній Воздвиженській церкві?
Фото: Воздвиженська церква. Колись вона мала власне кладовище
Начебто саме ця легенда почута юним Гоголем на Мегерках лягла за основу його майбутньої повісті «Вій». А також можливо вразила його уяву настільки, що він все життя буде боятись заснути летаргійним сном і бути похованим при житті.
В радянський час Воздвиженська церква та поховання при храмі були сплюндровані. Але навіть дотепер можна знайти рештки парафіяльного цвинтаря. Більшість імен з надгробків майже невідомі. Але хтозна, яких ще привидів тут можна знайти?
(далі буде)
