Багато хто чув про ніжинських привидів. Бачив відомий «будинок з примарами», але, крім них, є і менш відомі легенди. Точніше, добряче забуті. Але саме за ними можна знайти початок всіх історій. Тож, чому саме привиди, а не інші містичні створіння обрали Ніжин?
Багато хто чув про ніжинських привидів. Бачив відомий «будинок з примарами», але, крім них, є і менш відомі легенди. Точніше, добряче забуті. Але саме за ними можна знайти початок всіх історій. Тож, чому саме привиди, а не інші містичні створіння обрали Ніжин?
Привиди Гімназії Безбородька
Де в Ніжині ще точно можна знайти привидів, так це в старому корпусі університету. Обстановка цьому сприяє – стара будівля, купа легенд. До того ж в ній завжди панує холод. Не інакше як через концентрацію привидів.
Фото: Ніжинська Гімназія вищих наук, малюнок ХІХ століття
І дійсно, ледь не кожне покоління студентів має власні випадки, коли зіштовхувались з примарами. В основному це просто тіні з минулого. Невеселі, але й не похмурі. Інколи, в аудиторіях чи коридорах можна знайти замуровані комини чи печі. Можливо, десь у старих димарях зачаїлись привиди?
Найголовнішим серед них є дух Миколи Гоголя. Саме йому приписують все містичне, що відбувається в цих стінах. Але зважаючи, що гімназист Микола не дуже полюбляв навчання, то шанси на його присутність малі. Він не був особливо щасливим в Ніжині, так само як і нещасним. Тож причин затриматись в цих стінах не мав.
Фото: Перший директор Гімназії вищих наук Василь Кукольник
Більш шансів тут зустріти привид першого директора Гімназії Вищих наук Василя Кукольника. Просвітник і масон родом з Закарпаття намагався створити ідеальний заклад. Але щось пішло не так. Зневірившись він наклав на себе руки: вистрибнув з вікна свого кабінету на 3 поверсі. Сталось це 18 лютого 1821 року. Поховали його в огорожі кладовища Ветхоріздвяного монастиря у Ніжині.
Пізніше, серед студентів ліцею та інституту князя Безбородьків траплялись ще хвилі загадкових самогубств. Про це згадував у своїх щоденниках професор Микола Бережков в другій половині ХІХ століття. Саме ці випадки могли стати основою історій про привидів в університеті. Але кому цікаві безіменні примари, коли можна згадати про всім відомого Гоголя?
Фото: Ніжинський університет. За 200 років будівля майже не змінилась
Дорожні примари
Найменш вивчена частина міського фольклору це історії про дорожніх приводів. В давні часи дорога завжди була пов’язана з небезпеками і пригодами. Невідомі місця викликали тривогу. Часто навіть звичайна мандрівка могла затягнутись на невідомий час. За браком готелів, вночі подорожні мали зупинятись, де доведеться. Біля вечірнього багаття народжувались різні історії про духів, які допомогли в дорозі. Або навпаки завели на манівці. Сюди ж додавались історії про нещасні випадки та розбійників.
Фото: Болотні вогні могли завести подорожніх на манівці
Деякі з цих історій, попри містичну форму, мали раціональне зерно. Наприклад, оповіді про примар, що блукають на болотах, застерігали сходити зі шляху. В давнину саме в межах сучасного Ніжина знаходилася єдина переправа через Остер між непрохідними Смолянським та Остерським болотами. Вогні, що виникали через болотні випари асоціювались з примарами, які переслідують путніх.
Фото: Тісне сусідство храмів у Ніжині не випадкове. Миколаївський собор і Михайлівська церква у 1982 році
Тутешні болота вважались за нечисте і лихе місце. Саме тому наші предки будували храми та селились поблизу них. Освячена земля мала відганяти лихе. Перші, ще дерев’яні храми, ставали центрами громад – Овдіївки, Мегерок, Ковалівки. Пізніше, саме з них зростав Ніжин.
В нові часи поява залізниці та автівок дала поштовх історіям про таємничі аварії. Особливо, коли вони повторювались не один раз на тому самому місці. Але прогрес робив свою справу: ці випадки викликали підозри не щодо привидів, а щодо самого місця або техніки безпеки. Наприклад, періодичні аварії на перехресті вулиць Шевченка та Синяківської. Їх причина не в містиці, а в дуже складній ділянці.
Врешті-решт, сучасні мандрівки рідко тривають обабіч жодних селищ. Через це, на відміну від Америки з її автомобільною культурою, українські історії про привидів на дорогах, так і не прижились.
Що насправді з привидами?
Після огляду найбільш відомих легенд про ніжинських привидів може здатись, що всі вони вони плід уяви або байки. Але реальність більш складніша.
Треба згадати, що Ніжин постав на болотистій місцевості. Тут не бракувало водойм, річок та боліт. Доступ до води полегшував господарство у давнину. Поселення оточене водними бар’єрами було менш доступним для загарбників. З іншого боку надмірна вологість та загроза втоплення були серед постійних страхів давнього Ніжина. З туману та тіней виникали химерні образи. Це могли бути як міражі, так і оптичні ілюзії. Вони давали поживу різним містичним історіям.
Коли Ніжин став рости як центр полкового міста, виникали проблеми з його забудовою. Фундаменти будинків ставали просідали через нестійкий ґрунт. Підвали могло підтоплювати. Стіни страждали через вогкість та плісняву. Стіна могла піти тріщинами або взагалі обвалитись. Звідси в навіть у відносно нових будинках могли виникати дивні звуки, несподівані перепади температур, неприємні запахи. Саме з цими ознаками пов’язували присутність примар. І звісно, що витівки попередніх власників, сусідів або недобросовісних будівельників це лише погіршували.
Фото: Класичний привид – це щось невловиме
Але часто ці причини могли бути неочевидними тоді пояснення шукали в потойбічних проявах, прив’язуючи їх до реальних подій. Інколи, навіть з минулого міста. Козацькі повстання і Чорна рада, чвари ніжинських міщан та купців, пожежі та злочини все ставало джерелом легенд про різних привидів. Інколи, легенди про привидів ставали спробою підвести підсумки незавершеної історії. Наприклад, занепад власників будинку або низку нещасть, що переслідували цілий рід не одне покоління.
Не варто також забувати про пічне опалення і отруєння чадним газом. Саме вони «підживлювали» існування примар. Зі зникненням коминів і печей, в старих будинках якось позникали і привиди.
І нарешті, один відсоток справді загадкових явищ, незбагнених збігів, яких теж вистачало в ніжинський історії. Але цього досить, щоб решта випадків стали легендами про привидів.