Ніжинщина багата талановитими особистостями, однією з яких є Ольга Матвіївна – художниця, співачка, вишивальниця й швачка, яка живе в Носівці.
Жінка зараз на пенсії і для душі займається творчістю.
Вона розповіла про свій творчий шлях журналістам MYNIZHIN.
— Як ви почали займатися творчістю?
— У школі я найкраще малювала. Коли отримувала оцінку з образотворчого мистецтва, весь клас чекав, щоб дізнатися її. Після школи вивчилася на зоотехніка. Перший шлюб виявився невдалим, я з сином повернулася у батьківську хату, працювала в камвольно-суконному комбінаті та одночасно співала у хорі, малювала, але все поєднувати було важко. Другий чоловік та його брат підтримували мене у прагненні вивчитися на художницю, ми навіть продали двох корів, щоб заплатити за моє навчання. Я все життя йшла до своєї мрії отримати бажану освіту і здійснила її 35 років тому, коли вже мала двох дітей. Як навчалася, то щодня мусила проходити п'ять кілометрів через болота, ліси, а чоловік завжди мене зустрічав.
На фото: Фото: Ольга Минко (Шугалій) Автор фото: Владислава Доценко
– У вашому житті була якась незвичайна ситуація?
- Якось я почула легенду: як зірвеш у лісі о 12:00 цвіт папороті на Івана Купала, то твої мрії здійсняться. А я так хотіла вивчитися на художницю, що вирішила спробувати це зробити. Взяла ніж, сіла на велосипед і поїхала в ліс. Як знайшла папороть, то обвела коло біля неї і не кліпала очима, щоб не прогавити цвіт. Згодом мені почало мерещитися, ніби всяка нечисть лазить, я злякалася і поїхала додому. Папороть, звичайно, не цвіла, проте моя мрія здійснилася.
— Де берете ідеї для нових робіт?
— Мене надихають люди і природа, особливо весною. Я ніколи не малюю, якщо маю поганий настрій – робота, виконана художником, повинна наповнювати позитивною енергією. Коли створюю щось для замовника, то намагаюся стилізувати виріб під нього. Наприклад, для військових намагаюся створювати щось тематично українське. Я любила малювать, як сонце сходить: за стільчик, олівець, сідала на колінцях і робила замальовки.
— Якими своїми досягненнями пишаєтеся найбільше?
Пишаюся обдарованими дітьми України, зокрема Зінченко Іриною, з якою ми брали участь у конкурсній роботі. Телебачення знімало про мене фільм, я була на ніжинських ярмарках, робила свою виставку у Чернігівському художньому музеї, допомагала проводити майстерклас з петріківського розпису та малювала з дітьми на платівках.
— Як вам вдається встигати робити так багато справ?
— Можу смажити картоплю і малювати одночасно. Я як коник дуже енергійна людина, не вмію одну справу робити. У нашій Бутівці всі такі. Як не будеш енергійним, то не встигатимеш нічого, а роботи багато: господарство, город, готування, прибирання.
— Що порадите людям, які не вважають себе здатними до креативу?
— Творчість – це те, чого можна досягти, якщо працювати над собою. Мій дивіз: «Не дозволяй собі лінуватися і прикрась собою життя». Кожній людині є чим зайнятися. Треба бути активним, спілкуватися з іншими, займатися спортом, пізнавати себе, а не як равлик, ховатися в мушлю. Може, хтось скаже, що це ви хизуєтеся, але ви показуєте те, чого досягли за своє життя. Ви творите, і людям радісно від цього.
Читайте також: Ніжинська майстриня вишиванку творить з любов'ю - Відео
Автор: Доценко Владислава
