Історія Ольги Хохлової – це трагедія жінки, що віддала своє серце людині, котра не змогла оцінити справжню глибину її почуттів. Шлюб з Пабло Пікассо став для неї випробуванням, яке назавжди змінило її життя. Однак, попри всі труднощі, Ольга зберегла свою гідність і любов до родини. Через образи й приниження вона пройшла шлях від коханої дружини до жінки, яку художник публічно зневажав, розповідає MYNIZHYN.
Народилася в Ніжині 29 червня 1891 р. в родині поручика й начальника лазарету Батуринського резервного піхотного полку Степана Васильовича Хохлова та Лідії Миколаївни (у дівоцтві Вінченко). У місті вона провела свої дитячі роки. Проте батька через кілька років перевели до Петербурга, де він продовжив нести службу. Там дівчинка вступила до пансіону, а пізніше стала займатися балетом. Вперше на той час художник-початківець Пабло Пікассо побачив Ольгу, коли малював ілюстрації для зіркової трупи Сергія Дягілєва. Він не зміг не звернути уваги на її гордовиту поставу та манери. Вона була дівчиною з офіцерської родини, дворянкою. Ольга була не такою, як всі його попередні жінки.
Запальний іспанець, гульвіса Пікассо майже рік упадав та шаленів від неї, проте між ними були лише платонічні стосунки. Для нього виходом було тільки одруження. Тому в 1918 р. він зробив Ользі шлюбну пропозицію, на яку вона погодилася. Свідками на їх весіллі були відомі друзі нареченого Жан Кокто, Гійом Аполлінер і Макс Жакоб. Своє кохання художник до дружини демонстрував через зображення її на своїх картинах. Медовий місяць вони провели в Біарриці, а потім приїхали до Парижу.
Разом вони подорожували, Пікассо змінював свої манери, прислухався до Ольги. Особливо радісним він був, коли 4 лютого 1921 р. в них народився син Пауло. На якийсь час сім’я стала натхненням, він їх часто зображував на полотнах. Вона для нього постала в образі Мадонни. Проте їх щастя тривало не довго, буденність швидко втомила маестро. Він втратив інтерес до своєї дружини. Слова, колись сказані свекрухою, що з моїм сином, який створений тільки для самого себе і ні для кого іншого, не може бути щасливою жодна жінка, стали пророчими.
Пікассо зрозумів, що з Ольгою вони зовсім різні. Свою позицію став часто показувати на публіці. Він говорив: «Розумієш Ольга любить чай, ікру й тістечка, а я ковбасу з бобами». Щось між ними трапилося таке, що він став до неї ставитися зневажливо, доходило навіть до побоїв. До того ж у 1926 р. Пікассо познайомився з молодою Марією-Терезою Вальтер. Тепер життя Ольги перетворилося на пекло. Він то кидав її з маленьким сином, то повертався. Літо 1921 р. родина Пікассо провела у Фонтенбло, а літо 1933 р. – у Каннах. У 1935 р. він знову покинув дружину й повернувся до Вальтер.
Остаточним в їх стосунках стала поява коханки у 1936 р. з немовлям на руках перед законною дружиною. Вальтер була настільки зухвалою, що сказала, щоб Ольга подивилася на ще одне творіння її чоловіка. Звичайно, жінка не витримала таких знущань і подала на розлучення. Пікассо спочатку навіть погодився, проте не врахував, що дружина є спадкоємницею його половини майна. Він не міг на це погодитися, і тому їх шлюб тривав ще більше 20 років.
Пікассо після розриву з дружиною намагався створити для світу її негативний образ. Він відкрито заявляв: «Вона мене дратує, виводить з себе. Я вважаю, що вона дурна, надоїдлива, вона повна нікчема». Ці слова звучали, аби виправдати самого себе. Людину, що постійно змінювала коханок. На його думку, у світі існувало два типи жінок – це богині та ганчірки для витирання ніг. Проте він не міг збагнути одного: сам перетворював богинь на ганчірок, через свій характер, вподобання, ставлення до оточення, дитячі травми та кредо життя:
«Кожного разу, коли я міняю жінку, я повинен сплавити ту, що була останньою». Він не міг це визнати, тому всі образи переносив на Ольгу, почав її ненавидіти.
Цей образ Ольги Хохлової, створений самим Пікассо, ми часто можемо бачити в працях про нього різних авторів. Проте якою вона була насправді, світу розповіла онука Марина в книзі «Дедушка». Для неї бабуся була дуже доброю, інтелігентною, турботливою, опорою сім’ї. Марина згадує, що «з братом ми дуже любили запах її парфумів, її акцент, її рухи, ласкаві та турботливі очі, повагу до інших». На її думку: «Бабуся була єдиною жінкою, що справді любила Пікассо. Саме завдяки їй він став одягатися модно в Лондоні та навчився пити шампанське».
Розрив з Пікассо викликав у Ольги серйозний нервовий розлад, вона стала постійно хворіти. У 1953 р. у жінки діагностували рак. Навіть втративши здатність ходити, вона не втратила гідності. Свої ноги ховала під хутро, коли приходили онуки Пабліто та Марина та розповідала їм казки. «Вона ніколи не жалілася на діда, який зробив їй стільки зла», – згадувала Марина.
11 лютого 1955 р. Ольга померла, поховали її на місцевому кладовищі Гран-Жас за православним звичаєм із написом «Ольга Руїз Пікассо, уроджена Хохлова». Марина Пікассо згадувала, що «вони з братом дуже гнівалися у бік Пікассо, що так і не прийшов попросити пробачення. Коли вона померла ми не могли навіть плакати, ми розуміли, що ніколи не почуємо її ніжних слів, ми відчули присмак втраченого раю».
Ця тема цікава не лише для ніжинців, але й для людей у всьому світі. У серпні 2024 р. співробітниками Ніжинського краєзнавчого музею було проведено вебінар для Українського музею в Австралії на тему: «Ольга Хохлова – українське кохання Пабло Пікассо». Під час нього було поставлено досить цікаве питання представниками української діаспори в Австралії: «Чи буде відкритий музей Ольги Хохлової в Ніжині?». Наразі це питання залишається відкритим.
Нагадаємо, що у Ніжині розташований унікальний музей, якому немає аналогів в Україні – «Ніжинська поштова станція».
