Наша постійна рубрика: розмова з психологом.
Час від часу на сторінках нашого сайту ми публікуємо розмови з ніжинськими фахівцями – психологами та юристами: озвучуємо коментарі та поради експертів у відповідь на запитання, які надсилають читачі.
Раніше ми писали: Психолог радить, як впоратися з моральним виснаженням
Сьогодні запитання від читачів, яке виникає час від часу напевно у багатьох:
Доброго дня! Я довгий час живу в одному місті і виникає величезне бажання просто змінити все і поїхати якнайдалі звідси: нові місяця, нові знайомства, інші люди. Чи нормально це?
Бо пам’ятаю, колись бабуся говорила, що навіть пеньок обростає на одному місці і приживається, а я…щось не можу. Чи це така собі - болісна властивість: небагатьох людей- добровільний хрест?
Читачам MYNIZHYN дане питання коментує наш постійний експерт, кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім.М. Гоголя; практичний психолог Олександр Пісоцький.
«Чи нормально хотіти змін? Цілком! А ще – це може бути сигналом до важливого повороту у вашому житті».
Ви не один з таким відчуттям. Бажання змінити середовище, вирватися за межі звичного та шукати себе в іншому – це природна частина внутрішнього розвитку людини. Ми змінюємося, ростемо, і на певному етапі старі «декорації» перестають підтримувати наш внутрішній світ.
🔹 Потреба у новизні – не примха, а базова психологічна потреба. За теорією самоактуалізації А. Маслоу, після задоволення базових потреб (безпека, стабільність) виникає прагнення до розвитку, самореалізації. Саме це часто і «маскується» під бажання змінити місто, роботу, оточення.
🔹 Стабільність ≠ щастя. Вислів бабусі про «пеньок» – це про виживання, а не про життя на повну. Корені дають опору, але якщо вони не живлять, а стримують – це привід замислитися, чи це ваше місце. Нормально не приживатися, якщо середовище не відповідає вашій особистості чи цінностям.
🔹 Це не втеча, якщо це шлях. Інколи зміна зовнішнього – це лише поверхня глибшого процесу: пошуку автентичності, свого «я». Важливо тільки розділяти імпульсивну втечу від болю та свідоме прагнення до розвитку.
Що можна зробити вже зараз?
-
Сформулюйте, що саме вас не влаштовує у нинішньому житті – люди, стиль життя, ритм, сенс?
-
Спробуйте «протестувати зміни», але без радикальних кроків – нове коло спілкування, подорож, проєкт, волонтерство тощо.
-
Осмисліть свої думки (інколи варто їх розмістити на аркуші) – це допомагає зрозуміти справжні мотиви та бажання.
Запам’ятайте, зміни – це не покарання, а запрошення. Коли відчуваєте, що «все тисне», можливо, це сигнал, що ви виросли з колишнього життя. І це не слабкість – це зрілість. Дозвольте собі рухатися вперед.
Якщо відчуваєте, що вагаєтеся – зверніться до психолога. Інколи навіть одна розмова допомагає відчути: змінити щось у житті не страшно. Страшно залишитися там, де ви більше не живете.
Від редакції:
Нагадуємо, аби озвучити своє питання і отримати на нього безкоштовну відповідь наших експертів – пишіть нам на пошту: mynizhyn.com@gmail.com
За бажанням читачів, ми можемо не озвучувати ваші прізвища та імена.
Наші експерти:
кандидат психологічних наук, доцент НДУ ім.М. Гоголя; практичний психолог Олександр Пісоцький
кандидат юридичних наук, доцент кафедри політології, права та філософії НДУ імені М.Гоголя, фахівець з кібербезпеки, доцент - Марина Ларченко.
Вас може зацікавити: Чому люди говорять неправду: 5 пояснень від ніжинського психолога
