На водоймах Чернігівщини можна побачити унікальну червонокнижну рослину — водяний горіх, або як його ще називають — “чортовий” чи “рогатий горіх”. Це реліктовий вид, який зберігся ще з давніх часів, а його плоди, за припущеннями науковців, могли вживати в їжу доісторичні мешканці планети.
Про це повідомляє Чернігівщина туристична запрошує на своїй фейсбук сторінці.
Водяний горіх — однорічна водяна рослина з довгим підводним стеблом, яке за сезон може вирости до півтора метра. Її квіти — особливі: вони запилюються під водою, а над поверхнею з’являються лише на світанку або під вечір. Плоди теж дозрівають під водою — темні горішки з двома чи чотирма «ріжками», схожими на маленькі якорі. Саме завдяки цій формі рослина отримала свою народну назву — “чортовий горіх”.
При перших заморозках рослина гине, а важкі горішки падають на дно водойми, де можуть зберігати життєздатність десятки років. Навесні вони проростають незвично: спочатку з’являється не корінь, а довга сім’ядоля, потім стебло — і лише потім корінь, який спочатку тягнеться вгору, а потім дугою опускається до дна.
У деяких країнах світу — Японії, Китаї, Індії, на півдні Африки — водяний горіх вирощують спеціально як харчову культуру. Його ядро вважається смачним і поживним: його їдять сирим, вареним, печеним або перемелюють на борошно.
Водночас науковці застерігають: якщо водяний горіх росте без природних ворогів, він може становити небезпеку для екосистеми водойм. Його листя утворює щільний “килим” на поверхні, який не пропускає світло, а під ним зникають природні нерестовища риб. Через це у воді меншає кисню — і водойма поступово “задихається”. Саме так сталося, наприклад, в Австралії, куди цей вид потрапив випадково.
В Україні водяний горіх має статус “неоціненного виду” і занесений до Червоної книги, а його природні угруповання — до Зеленої книги України.
Тож, якщо побачите на водоймі Чернігівщини ці дивні “рогаті” горішки — пам’ятайте, перед вами не просто рослина, а жива пам’ять нашої планети.
Як повідомляв MYNIZHYN, осінь – традиційний сезон «тихого полювання». Попри заборону відвідувати ліси в Чернігівській області, особливо там, де точилися або тривають бойові дії, люди все одно збирають гриби. Вони трапляються навіть у парках, скверах, на узбіччях чи у власних садах.
