Міська мода – це завжди більше, ніж просто одяг. Вона відображає соціальний стан, професію, характер і навіть особисті амбіції людини. Через деталі гардероба, аксесуари й силуети можна «прочитати» цілу епоху.
Міська мода – це завжди більше, ніж просто одяг. Вона відображає соціальний стан, професію, характер і навіть особисті амбіції людини. Через деталі гардероба, аксесуари й силуети можна «прочитати» цілу епоху.
Журналісти MYNIZHYN продовжують розмову з науковою співробітницею Ніжинського краєзнавчого музею Ларисою Кулик про те, як у Ніжині на зламі ХІХ–ХХ століть формувалися модні вподобання, з’являлися курйозні історії та змінювалося уявлення про стиль.
– Як соціальний стан і професія впливали на те, як люди одягалися?
– Чоловічий костюм став мати більш витягнутий силует, який перестає бути соціально орієнтованим: одяг однакового крою носили і робітник, і аристократ. Різниця між їхніми костюмами була лише у тканині, якості пошиття, взутті та аксесуарах. Що стосується жінок, то «іконами стилю», говорячи сучасною мовою, завжди були актриси. Скажімо, Марія Заньковецька протягом усього життя одягалася за останньою модою і мала речі високої якості – починаючи з капелюшків і закінчуючи віялом. Актрисами завжди милувалися, ними надихалися і юні панянки, і дами будь-якого віку. Дружини статських радників або поміщиків могли собі дозволити модний закордонний одяг, наприклад, чи замовляли його пошиття у кращих кравців. Вчителі, юристи, студенти, акцизні чиновники, медперсонал складали середній прошарок суспільства, а це значить, що мали непогане матеріальне становище, яке давало певні можливості і у виборі сучасних речей.
– Чи можна говорити про «модні дивацтва» або курйозні історії, пов’язані з одягом і зовнішнім виглядом ніжинців?
– Курйозний випадок стався з директоркою гімназії ім. Кушакевич пані Божовською. В один з недільних ранків у церкві, під час служби, жінка хотіла поставити свічку біля ікони іконостаса. У цьому їй завадив капелюшок з чорним крепом на її голові, який несподівано загорівся. Пожежу швидко потушили, а на знак подяки пані Божовська подарувала Ніжинській пожежній команді багровий хід з повним обладнанням і дарчим написом на мідній дошці.
На початку ХХ ст. у Ніжині з’явилася цікава і дуже неоднозначна постать. Старша дочка ніжинського вчителя Римши привезла з Києва свого чоловіка Машира. Тесть вирішив зайнятися освітою молодика. Але справа не в цьому, а в тому, що коли Машир одягав студентську форму, жінки від нього взагалі не могли відвести погляд, просто божеволіли. І заради уваги цього чоловіка не одна ніжинська панянка була готова на будь-який злочин. Вони крали у своїх рідних казначейські книжки, коштовності. Але Маширу вдавалося завдяки своїй чарівності вийти «сухим з води», а жінки залишалися знеславленими. До речі, формений одяг, уніформа теж мали неабияку популярність, бо надавали чоловікові особливого шарму.
Інша цікава історія сталася з купцем 2-ї гільдії Миколою Яковичем Москаленком (дід Сергія Корольова по лінії матері). Хазяйновитий і заможний, він отримав великі гроші майже фантастичним чином. Одного разу роботодавець Миколи Яковича розрахувався з ним за роботу лотерейними квитками. І диво дивне – Москаленко виграє 2000 карбованців. Звісно, починає власну справу і відкриває бакалійний магазин на перетині вулиць Гоголівської і Стефана Яворського. Справи справами, але такий непересічний купець дуже полюбляв краватки, особливо краватку шарпей, вузол якої зав’язувався таким чином, щоб біля нього утворювалися складки, і тоді м’яка шовкова тканина синього кольору легко «обіймала» комірець бавовняної сорочки. Хтозна, можливо, любов до краваток і сприяла успіху цього чоловіка. Взагалі носіння краваток – це окремий вид мистецтва. За всю історію існування цього аксесуара з’явилося приблизно вісімдесят п’ять способів зав’язування вузла.
– Як змінювалася мода в Ніжині на зламі ХІХ–ХХ століть і що стало головним поштовхом до цих змін?
– Починаючи з кінця ХІХ ст., з розвитком науки і техніки прискорюються темпи життя. Як наслідок цих процесів – швидка зміна модних уподобань. Перетнувши межу ХХ ст., людство переживало небачені раніше події. У 1900 р. в Парижі проходить Всесвітня виставка, на якій були представлені роботи модельєрів. У 1901 р. Ежен Холандер уперше проводить операцію з видалення зморшок, а в 1902 р. відкривається Будинок моди «Дреколь», у далеких Сполучених Штатах винаходять електричні пилососи. Карл Нестле у 1908 р. виготовляє перші штучні вії. Життя у світі вирує. Нове століття приносить іншу естетику і в модне вбрання.
Початок ХХ ст. в Україні – це період модерну не лише в мистецтві або архітектурі, але й у моделюванні одягу, для якого характерне тяжіння до рослинних орнаментів та природних форм. Модерн символізував собою перехід до нової сучасної історії, до нових правил і нарядів, які втратили свою надмірну ошатність і масивність, ставши більш зручними.
Приблизно у 1905 р. широкий верхній рукав повернувся в моду, про що свідчать і світлини ніжинських красунь цього періоду. Повсякденні спідниці вже стали однакової довжини по всьому колу, ледь торкаючись полу або підйому ноги.
А от лінію з’єднання ліфа зі спідницею прикрашав задрапірований корсаж або пояс з мисом спереду. Взагалі жіночий костюм поступово починає звільнятися від складних елементів. Частина жінок перестає використовувати жорсткий корсет, пропагуючи «реформаторську» течію у моді, тим більше, що медики того часу не переставали переконувати суспільство в тому, що він негативно впливає на жіночий організм. Таку моду активно пропагували актриси, громадські діячки, мисткині. Видатна актриса Марія Заньковецька, яка мала в Ніжині власний будинок і часто сюди приїздила, відображена на фото того періоду в англійській блузі і неширокій спідниці. Подібну блузу шили з мусліну, вуалі або мережива. Поєднували її також з жакетом або піджаком.
Усі перипетії моди стосувалися в першу чергу жінок, чоловіча ж мода була більш консервативною. Амплітуда коливань чоловічої моди на початку ХХ ст. стосувалася частіше за все ширини лацканів і брюк, довжини піджаків і пальт. Зміни у формоутворенні чоловічого одягу відбувалися внаслідок активного розвитку всіх галузей промисловості, адже для комфортних поїздок на автомобілі, велосипеді, для відпочинку необхідно було носити більш зручний одяг. З’явилися в чоловічому гардеробі блейзери, піджаки спортивного стилю та легкі штани вільного крою. До речі, стрілку на брюках придумав лондонський кравець Ларсен. Один із замовників попросив майстра замаскувати його недолік – не зовсім стрункі ноги. Кравець вирішив зробити складки на штанах, причому таким чином, що чоловіча фігура здавалася стрункішою.
До 1910 року остаточно був сформований базовий набір чоловічого одягу: брюки, піджак, пальто та м’який фетровий капелюх. На зміну сюртукам прийшли укорочені піджаки без підкладних плечей із завищеною талією та подовженими лацканами. І це модне віяння можна бачити на ніжинських фото цього періоду.
– Що сучасним ніжинцям може розповісти міська мода минулого про характер, амбіції та смаки їхніх попередників?
– Джерелом такої інформації можуть бути світлини минулих років, розглядати які – справжня насолода. Відразу розумієш соціальний статус людини та її модні уподобання. Хтось тримається впевнено і невимушено перед фотографом, з гордістю демонструючи свою ошатну сукню або нове пальто, пошите за останньою модою. Дехто тримається трохи боязко, і стає зрозуміло, що, скажімо, молода жіночка одягла своє найкраще вбрання для фотографування, хоч воно й виглядає достатньо скромно. Дивно, але всього одна мить, фотоспалах, розділяє сьогодення і таке далеке минуле, яке насправді ховається десь у складках жіночої спідниці або чоловічих брюк і час від часу нагадує про себе.
Історія ніжинської моди постає як жива мозаїка з людських доль, несподіваних подій і глобальних змін, що торкалися навіть провінційного міста. Одяг ставав мовою, якою говорили про статус, смак і прагнення до нового часу. Саме в цих деталях – складках спідниць, краватках і капелюшках – і сьогодні можна побачити характер та дух ніжинців минулого.
[GALLERY-1296]
Раніше ми писали: Мода по-ніжинськи: що носили, чим дивували і як вирізнялися (Частина І)