Маршрутка — це місце, де життя відбувається без пауз і монтажу. Тут не потрібно вигадувати сюжети — вони виникають самі: у чиїйсь випадковій репліці, у поглядах незнайомців, у дрібних ситуаціях, які раптом стають історіями, що хочеться переказати друзям. Ми попросили читачів поділитися спогадами про поїздки в маршрутках у Ніжині — і отримали справжні маленькі оповіді, з деталями, емоціями й живими моментами.
«Їхала я якось у маршрутці вечірньої пори — люди стомлені, сердиті, без настрою. І тут чоловік та жінка, незнайомі між собою, починають сперечатися: хто де не так став, хтось когось штовхнув. Суперечка наростає, всі мовчки слухають.Мені стало трохи смішно і цікаво, і я кажу тому сердитому чоловікові тихенько, з посмішкою: “Та то ж жінка, може, хотіла з вами познайомитись, може ви їй сподобались, а ви не зрозуміли!..”Чоловік одразу змінюється на обличчі й уже зацікавлено дивиться на жінку. І так співпало, що вони обоє виходять на одній зупинці. Що було далі — історія замовчує», - розповідає жителька Ніжина Валентина.
«Їхала я в обід — не година пік, але людей достатньо. Навпроти сіла бабуся з такою старенькою сумкою, знаєте, з тих, що ще з радянських часів. Сиділа спокійно, дивилася у вікно. А потім раптом відкриває сумку і дістає пакетик карамельок. Каже на весь салон: “Беріть, діти, бо щось усі такі серйозні”. Спочатку ніхто не рухався — ніяково ж. Потім одна дівчина взяла, подякувала, і якось одразу атмосфера змінилася. Люди почали усміхатися, хтось пожартував, що це найкращий сервіс у транспорті. Я теж взяла цукерку, і чесно — відчула себе ніби в дитинстві. Бабуся розповіла, що їде до онуків і завжди носить солодке “про запас”. Коли вона виходила, їй ледь не весь салон сказав “дякуємо”. Було дуже щиро», - написала наша підписниця Ірина.
Історія від підписника Андрія:
«Потрапив якось у маршрутку в годину пік — ну просто яблуку ніде впасти. Стоїмо щільно, всі трохи незадоволені. І тут хлопець поруч каже: “Так, знайомимось, бо ми вже як родина”. Хтось засміявся, хтось підхопив жарт. Почали жартувати, що треба бейджики видавати. Найцікавіше — напруга зникла. Люди почали посуватися, пропускати одне одного, навіть розмовляти. Їхали буквально 10 хвилин, але було відчуття, ніби якась маленька пригода».
Розповідь ніжинки Світлани:
«Був дуже важкий день, їхала додому майже зі сльозами. Стояла біля вікна, дивилася на дорогу і думала про своє. Поруч стояла жінка, ми навіть не знайомі. Вона тихенько сказала: “Не переймайтесь, усе налагодиться”. Просто так, без жодних пояснень. Я навіть розгубилася, але стало легше. Інколи незнайомі люди відчувають більше, ніж близькі».
«Зайшла дівчина з переноскою, а там кіт — такий серйозний, дивиться на всіх, як начальник. Хтось пожартував: “Він перевіряє квитки”. І почалося — люди підходили, усміхалися, хтось розповідав про своїх котів. Навіть водій у дзеркало дивився й сміявся. Звичайна поїздка перетворилася на маленьке шоу», - поділився підписник Сергій.
Декілька цікавих історій від підписниці Олени:
«Маленький хлопчик загубив рукавичку і почав плакати. Люди одразу почали шукати — під сидіннями, у проході. Хтось підсвітив телефоном. Знайшли буквально за хвилину, але стільки було радості, ніби щось дуже важливе сталося. Мама дякувала, а хлопчик усім махав рукою».
«Їхала я якось зранку — той час, коли всі мовчазні, ще не прокинулись до кінця. Маршрутка повільно котиться, в салоні тихо. І тут на одній зупинці заходить чоловік з величезним букетом троянд — ну реально величезним, половину проходу зайняв. Стає незручно, люди посуваються, хтось усміхається. Одна жінка не витримує й питає: “На примирення чи на освідчення?” — і весь салон наче ожив. Чоловік засміявся й каже: “Та до дружини — сьогодні річниця, а я забув”. І всі почали щось радити: хтось — що сказати, хтось — як вибачатися. Було таке відчуття, ніби ми всі разом готуємо його до важливої місії. Коли він виходив, йому побажали удачі — і навіть водій сказав: “Тримайся, друже”».
У цих розповідях немає нічого надзвичайного — і саме тому вони такі справжні. Це про щоденні поїздки, у яких раптом з’являється тепло: у жарті, у підтримці, у простому «дякую». Маршрутки — це місце, де на кілька хвилин перетинаються життя зовсім різних людей. І іноді достатньо однієї фрази чи усмішки, щоб дорога запам’яталася.
Як повідомляв MYNIZHYN, життя в Ніжині — як і в будь-якому іншому місті України — не стоїть на місці. Ціни на базові послуги та товари знову зросли, а платіжки за комунальні послуги все частіше змушують уважно переглядати бюджет.
