Наша постійна рубрика: задай питання юристу
До редакції MYNIZHYN неодноразово звертаються читачі з різними питаннями, які хотіли б задати юристу: про спадщину під час війни, кредити чи вирішення фінансових зборів поміж сусідами, сімейні справи, тощо.
Сьогодні запитання від читачів таке:
Доброго дня! У мене таке питання до юриста: оформлене майно було (хата та земельні ділянки) у 2011 році. Тепер повідомляють, щоб підтвердити право власності і оформлювати будь які дії з майном - треба занести до державного реєстру всі ці дані. Тобто ні продавати я не можу, ні звертатися у будь яку комунальну службу з тих чи ін. питань, бо я маю підтверджувати право власності - чи дійсно це так? (але ж я і так власник по завіреним нотаріусом документах). Як це зробити: алгоритм дій, перелік документів та куди звертатися? Рієлтори говорять, що все це можна зробити безкоштовно, на практиці люди зіткнулися з цією проблемою і говорять, що далеко не безкоштовно: суми на оформлення майна близько 5 тис. грн, на землю більше 12 тис. грн! Підкажіть - як все правильно оформити і чи маю я платити за це? Якщо так - то про які суми йде мова? І чи можна і будинок і земельні ділянки оформити в одній установі - тобто занести до Держреєстру? Бо насправді наче б то держава має зробити це автоматично і не перекладати це все на людей, якщо уводить такі нововведення. Поясніть будь-ласка всі ці моменти. Дякую!
Дане питання коментує кандидат юридичних наук, доцент кафедри права та соціально-філософських наук НДУ імені М.Гоголя, доцент - Марина Ларченко
Ситуація, що описується, є досить типовою для майна, оформленого до 2013 року, і водночас породжує багато непорозумінь.
Перш за все, важливо розмежувати два поняття: наявність права власності і державна реєстрація цього права. Якщо у Вас є належним чином оформлені правовстановлюючі документи (договори, свідоцтва, державні акти на землю тощо), видані та посвідчені до 2013 року, то відповідно до статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Ваше право власності є чинним і визнається державою. Тобто Ви залишаєтеся власником незалежно від того, внесені ці дані до сучасного реєстру чи ні.
Разом з тим, з 1 січня 2013 року в Україні запрацював Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, і саме з цього моменту державна реєстрація стала єдиним офіційним підтвердженням прав для третіх осіб. Це означає, що без внесення відомостей до реєстру Ви фактично обмежені у можливості повноцінно розпоряджатися майном: продати, подарувати, оформити іпотеку чи навіть у деяких випадках укласти договори з комунальними службами. Це не тому, що у Вас немає права, а тому, що це право «не видно» в електронній системі, якою користуються нотаріуси, банки та органи влади.
Тому вимога про внесення відомостей до реєстру по суті є правомірною, але важливо розуміти: це не «повторне оформлення» майна, а саме державна реєстрація вже існуючого права.
Що стосується порядку дій, то він передбачений статтями 9, 15 та 18 вищезгаданого Закону. Ви звертаєтесь до державного реєстратора або нотаріуса як спеціального суб’єкта державної реєстрації. Це можна зробити через ЦНАП або безпосередньо у нотаріуса. При цьому і житловий будинок, і земельні ділянки можуть бути внесені до реєстру в межах одного звернення (хоча реєстраційні дії проводяться окремо щодо кожного об’єкта).
Подаються правовстановлюючі документи (наприклад, договір купівлі-продажу, свідоцтво про право власності, державний акт на землю), паспорт, ідентифікаційний код, а також, у випадку земельної ділянки, обов’язковою умовою є наявність кадастрового номера. Якщо його немає, доведеться спочатку внести ділянку до Державного земельного кадастру відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Щодо вартості. Закон прямо визначає, що за державну реєстрацію справляється адміністративний збір. Його розмір встановлений статтею 34 Закону і є відносно невеликим – орієнтовно в межах кількох сотень гривень за один об’єкт (залежно від строків розгляду). Саме ця послуга дійсно не є дорогою.
Однак ті суми, про які «говорять люди» (5 тис. грн і більше), зазвичай виникають не через саму реєстрацію, а через супутні дії: виготовлення технічного паспорта на будинок, присвоєння кадастрового номера, землевпорядні роботи, витяги з реєстрів, а також послуги посередників або нотаріусів з підвищеним тарифом. І тут важливо розуміти: ці витрати не завжди є обов’язковими. Якщо у Вас вже є всі належні документи і, зокрема, кадастровий номер на землю, то Ви можете обмежитися лише адміністративним збором.
Щодо «автоматичності» з боку держави. Дійсно, при запровадженні реєстру законодавець не передбачив автоматичного перенесення всіх старих даних, і це питання досі фактично покладене на власників. Формально це не є порушенням, оскільки закон не зобов’язує державу здійснювати таку міграцію без звернення особи, але з практичної точки зору це створює незручності, з якими Ви і зіткнулися.
Таким чином, Ви є законним власником і без внесення до реєстру, але для будь-яких юридично значущих дій з майном така реєстрація фактично є необхідною. Сам процес можна пройти самостійно через ЦНАП або нотаріуса і він не є дорогим сам по собі. Високі суми зазвичай пов’язані з додатковими, а не з базовими процедурами.
Раніше ми писали: ВЛК після 25 років: роз’яснення юриста
