Ім’я Устима Кармелюка (Кармалюка, Карменюка, родове прізвище – Карманюк) знає майже кожен українець. Його називають народним месником, захисником селян і навіть українським Робіном Гудом. Про життя легендарного ватажка складено сотні переказів, пісень та легенд. Одна з них пов’язує його долю з Ніжином. Час від часу можна почути твердження, що Кармелюк нібито перебував у Ніжинській тюрмі. Одні вважають це лише красивою легендою, інші переконані, що це історична правда.
Журналісти MYNIZHYN вирішили з’ясувати, чи справді відомий повстанець був ув’язнений у нашому місті.
Майбутній народний месник народився 27 лютого (10 березня) 1787 року в селі Головчинці Летичівського повіту на Поділлі, нині це село Кармалюкове на Вінниччині. Походив він із родини кріпосного селянина Якима Карманюка. Під час хрещення у місцевій Свято-Покровській церкві хлопчик отримав ім’я Севастіян, однак в історію увійшов як Устим Кармелюк. Змалку він пізнав усі труднощі кріпацького життя. У молоді роки служив у дворі поміщика Пігловського, де через непокірний характер неодноразово зазнавав тілесних покарань.
Переломним у його долі став 1811 рік. Після підозри у крадіжці Кармелюка ув’язнили, а згодом записали в рекрути. Уже наступного року він опинився в лавах царської армії та проходив службу в Харківському драгунському полку. Проте військова кар’єра тривала недовго. У 1813 році він дезертирував і повернувся на Поділля, де разом із однодумцями розпочав боротьбу проти поміщиків і заможних господарів. Саме тоді відбулися перші напади на маєтки багатіїв, які стали початком масштабного селянського руху.
Протягом наступних десятиліть ім’я Кармелюка стало відомим далеко за межами рідного краю. Його загони діяли на території Подільської та Волинської губерній, а також у Бессарабії. За різними підрахунками, було здійснено понад тисячу нападів на поміщицькі маєтки, економії, корчми та обійстя заможних селян. Для влади він був небезпечним злочинцем і заколотником, а для багатьох селян – захисником і символом справедливості. Не випадково в народній пам’яті Кармелюк назавжди залишився як «народний месник».
Влада всіляко намагалася припинити його діяльність. У 1817 році Кармелюка схопили та доставили до Кам’янця-Подільського. Військовий суд спочатку засудив його до страти, але згодом вирок замінили тілесним покаранням, тавруванням і засланням до Сибіру. Здавалося, що історія повстанця добігла кінця, однак уже в грудні 1818 року він утік із пересильної в’язниці, а навесні наступного року знову повернувся на Поділля. Подібні історії повторювалися неодноразово. Загалом Кармелюка заарештовували щонайменше сім разів, проте кожного разу він знаходив спосіб повернутися до боротьби.
Саме одна з таких сторінок його життя пов’язана з Ніжином. Після чергового арешту та втечі із сибірської каторги Устима Кармелюка було ув’язнено в Ніжинському тюремному замку. Сьогодні цей факт може здивувати багатьох мешканців міста, однак він підтверджується історичними джерелами.
На той час Ніжин уже був важливим адміністративним центром. На початку ХІХ століття в Російській імперії відбувалося масштабне перепланування міст та реформування системи управління. У 1802 році було запроваджено єдину систему губернського управління, що потребувала будівництва численних адміністративних споруд, судів та місць ув’язнення. Уже в 1803 році почали розроблятися типові проєкти губернських і повітових установ, а також тюремних замків та острогів. Автором цих креслень став відомий архітектор Адріан Захаров – один із найяскравіших представників класицизму в архітектурі Російської імперії. Його проєкти були затверджен Сенатом і рекомендовані для будівництва по всій державі.
Ніжинський тюремний замок, споруджений у 1830-х роках, являв собою великий комплекс із просторим прямокутним двором, оточеним високими мурами та вежами по кутах. Усередині розташовувалися будівлі різного призначення. Центральною спорудою був двоповерховий кам’яний корпус прямокутної форми з чотирисхилим дахом. Із західного та східного боків фасаду виступали ризаліти, завершені трикутними фронтонами. Будівля мала суворий і водночас монументальний вигляд, який відповідав її призначенню.
Саме в цих стінах у 1830 році опинився один із найвідоміших повстанців того часу. Новина про його ув’язнення швидко поширилася містом. Ім’я Кармелюка вже тоді було добре відоме не лише на Поділлі. Про його сміливі втечі та боротьбу з поміщиками ходили численні чутки, тому перебування такого арештанта в Ніжині викликало значний інтерес серед містян.
Втім, навіть стіни Ніжинського тюремного замку не змогли надовго втримати невловимого ватажка. Уже через місяць після ув’язнення Кармелюк здійснив чергову втечу. Після цього він повернувся на Поділля та знову продовжив свою діяльність. Ця подія ще більше зміцнила його славу людини, яку неможливо зупинити ані засланнями, ані тюрмами.
Останні роки життя Кармелюка були сповнені тієї ж боротьби, яка супроводжувала його протягом десятиліть. Проте уникати переслідувань безкінечно він не міг. 10 (22) жовтня 1835 року його було вбито із засідки в селі Коричинці Шляхові Летичівського повіту. Смертельний постріл здійснив шляхтич Флоріан Рутковський. Навколо загибелі Кармелюка одразу почали виникати легенди. Найвідоміша з них розповідає, що вбити народного месника вдалося лише срібним ґудзиком, адже в народі вірили, що звичайна куля не може подолати людину, якій нібито допомагають надприродні сили.
Навіть після смерті влада побоювалася його впливу на селян. Тіло Кармелюка кілька днів возили містами та селами Поділля, демонструючи людям як доказ його загибелі та намагаючись зламати віру в невловимого повстанця. Поховали його за межами кладовища в Летичеві.
Але знищити пам’ять про Кармелюка не вдалося: вона збереглася і в Ніжині. У місті є вулиця, названа на його честь, яка простягається від вулиці Воздвиженської до річки Остер. Збереглася і будівля колишнього тюремного замку, де свого часу перебував під вартою народний ватажок. Про цю сторінку історії нагадує меморіальна табличка з написом: «У цьому будинку в приміщенні колишнього острогу міста Ніжина в 1830 році був ув’язнений після чергової втечі з сибірської каторги ватажок селянських повстань проти кріпосного права Кармалюк Устим Якимович 10.03.1787-22.10.1835». За майже два століття будівля зазнала численних перебудов, пережила різні історичні епохи та події. Під час Другої світової війни на території замку в липні 1942 року нацистські окупанти розстріляли 150 мешканців села Червоні Партизани, а в липні–серпні 1943 року тут утримували заарештованих членів Ніжинської підпільної комсомольсько-молодіжної організації. Сьогодні колишній тюремний замок використовується Ніжинською станцією швидкої та невідкладної медичної допомоги.
Отже, перебування Устима Кармелюка в Ніжині – не легенда і не народний переказ, а підтверджений факт. Історія його ув’язнення та втечі з Ніжинського тюремного замку є ще однією маловідомою, але цікавою сторінкою минулого міста, яка нагадує про зв’язок Ніжина з подіями та постатями загальноукраїнського значення.
Як повідомляв MYNIZHYN, у другій половині XIX століття Україна перебувала під суворим контролем Російської імперії. Демократична інтелігенція прагнула змін у суспільстві, виступала проти самодержавства і шукала способи донести свої ідеї до населення. Одним із таких способів стали підпільні друкарні – невеликі таємні установи, де друкували листівки, брошури, прокламації та революційні газети. Вони поширювали ідеї рівності, свободи та соціальної справедливості, а також формували політичну свідомість селян та міського населення.
