Цьогоріч виповнюється 160 років від дня народження Федора Проценка — відомого ніжинського диригента, організатора мистецького життя, педагога та популяризатора української культури, який зробив вагомий внесок у розвиток театрального й музичного мистецтва Ніжина.
Федір Данилович Проценко народився 19 (20) червня 1866 року. Майже все своє життя він присвятив розвитку музичної та театральної справи, ставши однією з найяскравіших постатей культурного життя Ніжина кінця ХІХ — першої половини ХХ століття.
Ще в молоді роки Федір Проценко захопився театром і музикою. Завдяки сильному голосу, артистизму та сценічному таланту він був добре відомий серед сучасників. У 1880–1890-х роках доля звела його з корифеями українського театру — Марією Заньковецькою, Михайлом Старицьким, Марком Кропивницьким, Миколою Садовським та Іваном Тобілевичем. Під час гастролей у Ніжині вони неодноразово спілкувалися з Проценком, а Марія Заньковецька навіть запрошувала його виступати разом із професійними акторами.
Особливе місце в діяльності Федора Проценка посідала аматорська творчість. У непрості часи для української культури він активно популяризував українську пісню, музику та театр. Із 1888 року був членом Ніжинського музично-драматичного товариства, входив до його правління та брав активну участь в організації мистецького життя міста.
У 1893 році при Народному домі він створив змішаний хор, який виконував українські народні пісні та твори вітчизняних композиторів. Пізніше організував струнний і вокальний квартети. Після завершення регентських курсів у Санкт-Петербурзі викладав співи й музику в Ніжинському історико-філологічному інституті та класичній гімназії, а також керував церковним хором.
У 1918 році Федір Проценко очолив українську секцію народного театру в Ніжині. До роботи долучилися відомі діячі культури, серед яких Марія Заньковецька та Борис Романицький. При театрі діяли хор і симфонічний оркестр, а на сцені ставили твори Івана Котляревського, Марка Кропивницького, Михайла Старицького та Івана Карпенка-Карого. Попри складні політичні обставини, театр став важливим осередком українського культурного життя.
З 1923 року Федір Проценко працював у Ніжинському інституті народної освіти. Там він організував студентський хор та вокально-інструментальний ансамбль. За кілька років творчі колективи дали понад 200 концертів, знайомлячи жителів Ніжинщини з українською та світовою музичною спадщиною.
Цінною спадщиною діяча стали його «Мистецькі спомини» — важливе джерело з історії культурного життя Ніжина кінця ХІХ — першої третини ХХ століття.
Останні роки життя Федір Проценко провів в евакуації. На початку Другої світової війни він виїхав до Ленінабада (нині Худжант, Таджикистан), де помер восени 1942 року.
Пам’ять про видатного діяча культури збережена в Ніжині й сьогодні. У 2014 році провулок Шкільний, де проживала родина Проценків, перейменували на провулок Федора Проценка, а вже наступного року на будинку встановили меморіальну дошку.
Своєю багаторічною працею Федір Проценко назавжди увійшов до культурної історії Ніжина як людина, яка самовіддано служила українському мистецтву.
За матеріалами Дарини Бережняк, завідувачки відділу «Художній музей» НКМ ім. І. Спаського.
Як повідомляв MYNIZHYN, «Батьком українського детективу» називають сучасного українського письменника з Ніжина.
