Субота, 11-та година ранку. На Вайбер отримав сповіщення: в 14.00 на площі Франка, між будівлями міськвиконкому та гуртожитком будуть вішати жовто-блакитний прапор. Організатор — Вадим, з яким можна зв'язатися, якщо будуть запитання.
Субота, 11-та година ранку. На Вайбер отримав сповіщення: в 14.00 на площі Франка, між будівлями міськвиконкому та гуртожитком будуть вішати жовто-блакитний прапор. Організатор — Вадим, з яким можна зв’язатися, якщо будуть запитання.
Це добре, якраз встигну на волейбол, а після 15-ї — на футбол, на “Спартак”.13.45. Я на площі. Жодних ознак підготовки. А готуватися є до чого — треба перетягнути трос через всю площу, а отже треба і дорогу перекрити. Повинні бути даїшники. Мають бути і люди, які всім цим займатимуться. На вулиці вітряно то може все перенесли? Вирішую чекати. За 5 хвилин до 14-ї набираю Вадима, перепитую чи все в силі. Так, прапор будуть вішати, збираються на 14.00 біля міськвиконкому, там де парковка.
Від “Метро” переходжу до міськради. З'являється кілька знайомих облич. Поіменно не знаю майже нікого, але багатьох бачив під час зустрічей бійців АТО. З’являється авто, білий позашляховик. Відчуваю, що це саме ті, хто мені треба. Хлопці дістають з багажника бухти з ліскою, змотані троси і блакитний пакет, з якого виглядають жовто-блакитні кольори прапора. Точно вони! Знайомимося.
До нас підходить два чоловіки у робочому одязі. Один незнайомий, іншого знаю в обличчя: він воював в одному з наших батальйонів на Сході, я ж бачив його під час зустрічі демобілізованих бійців на цій же площі.
Хлопці розбирають план дій і відразу до роботи. Піднімаємось на дах міськвиконкому. Вадим розмотує перший моток ліски і прив’язує один її кінець до мотка ізоленти, скидає вниз, перекинувши при цьому дроти внизу.
Те ж саме хлопці роблять і з іншого боку площі — скидають кінець ліски з даху гуртожитку. Обидва треба з'єднати, але для цього треба вийти на площу, перекрити її. Хвилин 20 чекаємо даїшників. Нарешті вони з’являються і зупиняють рух. Кілька хвилин — і все. З'єднані кінці ліски здіймаються над площею.
Знову піднімаємось на дах міськвиконкому. Дістаємо прапор і зустрічаємось з нашою найбільшою проблемою — сильним вітром, який вириває жовто-блакитне полотнище з рук, не дозволяє закріпити на ньому трос з карабінами. Відкладаю фотоапарат у бік, щоб допомогти хлопцям тримати прапор. Щоб не виривав вітер, в чотирьох притискаємо його до даху. На те, щоб протягнути трос з ліскою і закріпити їх витрачаємо хвилин 40.
Хлопці замінюють ліску над площею на трос. Зв’язок між дахами тримають за допомогою рацій.
Далі — найскладніше. Закріпити прапор над площею, причому так, щоб він був над самою її серединою. Вітер не стихає і ще більше ускладнює завдання. Вадим кріпить кінці прапора до тросів. Чи втримаємо його? Чи не обірветься він над проїжджою частиною? Пробуємо розправити його над дахом міськвиконкому. Здається все добре, але сумніви все таки є. Тим не менше вирішуємо продовжувати почате. Хлопці з даху гуртожитку поступово тягнуть до себе трос, ми тримаємо зі свого боку і потроху його відпускаємо. І ось, нарешті. Прапор потроху висувається з даху і рухається до середини площі. Внизу колеги регулюють його місцезнаходження. Стоп! Середина! Хлопці на даху гуртожитку, їх лише двоє, кріплять свій кінець тросу до даху. Після цього ми зі свого боку, нас тут п'ятеро, натягуємо трос і теж кріпимо. Здається все! Прапор на місці!
Поривом вітру прапор перекрутило, він заплутався. Чекаємо, що буде далі. Карабіни все ж допомагають і кілька наступних поривів вітру повністю розплутали жовто-блакитне полотнище. Можна спускатися. І не забути зробити спільне фото на згадку.
На годиннику майже 17-та година. Про футбол мені можна забути, хоча сходити все ж варто. Шкодувати немає про що.
Над Ніжином розгорнуто 12-метровий прапор України!
Олександр Малаш
Фото: Олександр Малаш
