Завантаження ...
banner
banner

Іван Кедун: «Археологія для мене – це стиль життя». Розмова під грифом «Ніжин археологічний»

Існують люди, яких цікавість та одвічний потяг до пошуку змушує дивитися собі під ноги. Знайдені серед товщі землі, непримітні на перший погляд речі виявляються часом безцінними артефактами

Іван Кедун, археологія

Існують люди, яких цікавість та одвічний потяг до пошуку змушує дивитися собі під ноги. Знайдені серед товщі землі, непримітні на перший погляд речі виявляються часом безцінними у історичному контексті артефактами, які трансформуються в справжні ключі до розуміння та осмислення невідомих сторінок історії… Мабуть, саме із прагнення до віднайдення істини, історичної достовірності і запитань: «Хто я насправді? На якій землі живу?», - починається справжня археологія. 

Якими якостями і знаннями повинен володіти професійний археолог? Археологами народжуються чи стають? Відповіді на які запитання можна знайти, виявивши раптом у товщах земного шару сліди життя древніх тисячолітніх цивілізацій? Чим жили наші предки, у що вірили і кому поклонялись? І, найголовніше, - яке відношення це має до нашого міста, і, безпосередньо, до нас, сучасників?
 
Про це та багато іншого – у розмові з доцентом кафедри всесвітньої історії Ніжинського державного педагогічного університету імені М.Гоголя, керівником Ніжинської та Новгород-Сіверської археологічних експедицій Іваном Кедуном. 

Іван Кедун, археологія

Досьє. 

Іван Кедун народився в Миколаєві. Дитячі та юнацькі роки майбутнього археолога минули в одному із мальовничих куточків Чернігівщини - Новгород-Сіверську, куди родина переїхала на постійне місце проживання.
 
Після закінчення Новгород-Сіверської гімназії вступив до Ніжинського державного педагогічного університету імені М.Гоголя, який молодий історик закінчив 2002-го року за спеціальністю «Історія та правознавство». Професійну діяльність вирішив пов’язати із рідною «альма-матер» - після здобуття диплому Іван Кедун залишився працювати на кафедрі всесвітньої історії на посаді асистента.
 
Наразі Іван Станіславович – доцент кафедри всесвітньої історії Ніжинського державного університету імені М.Гоголя, науковий співробітник археологічної лабораторії вузу, а також – науковий співробітник Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського, керівник Ніжинської та Новгород-Сіверської археологічних експедицій. Його наукові публікації завжди актуальні, це завжди – результат власних досліджень та клопіткої практичної роботи.

Іван Кедун, археологія

Іван Кедун справляє враження позитивної та емоційно «легкої» людини і, разом з тим, вимогливого в першу чергу до себе науковця, який крокує в ногу з часом, вкладає душу в улюблену справу і, безперечно, ні на мить не зупиняється на досягнутому. 

«Археологія для мене – це не професія, це - стиль життя», - говорить Іван Кедун. І це твердження не викликає жодного сумніву, адже за шістнадцять років археологічних розкопок на території Ніжинщини та Новгород-Сіверщини під його керівництвом здійснено воістину колосальну роботу у напрямку дослідження невідомих сторінок історії нашого краю. 

- Іване Станіславовичу, нині Ніжинська археологічна експедиція є вагомою рушійною силою у процесі вивчення краєзнавчого напрямку. Поділіться, коли і чому було розпочато цю «археологічну одісею»?

Захоплення історією загалом та археологією зокрема розпочалося ще в юнацькі роки. Мій батько був вчителем історії, брав участь в археологічних дослідженнях, в ході яких здійснювались розкопки на території Новгород-Сіверщини та Ольвії. Дід також був людиною, дотичною до відновлення маловідомих сторінок історії Новгород-Сіверського. Фактично я виріс на розповідях про всілякі, як мені тоді здавалося, «експедиційні дива». Тому вибір майбутньої професії навряд чи став для моєї родини та друзів несподіванкою… 
 
Ну а справжня практична робота археолога розпочалася в студентські роки, коли, я (як, до речі, і нинішні студенти-історики нашого університету), проходив практику в складі археологічної експедиції. Але в ті часи ми мусили працювати у складі експедицій інших вузів, оскільки подібної практики на теренах рідної альма-матер тоді не існувало. Тому, розпочинаючи свою професійну діяльність асистентом кафедри всесвітньої історії Ніжинського університету, я вирішив будь-що втілити в життя свою давню ідею, чи, не побоюся цього слова, мрію, - відновити практику власних польових археологічних досліджень на теренах нашого вузу. Тим більше, Ніжин у плані археологічних досліджень на той час був суцільною «білою плямою». 

Іван Кедун, археологія

- Досить дивно… Чому місто з настільки багатою історико-культурною спадщиною залишалося поза кутом зору археологічних досліджень?

Насправді нічого дивного. В радянський період археологія, як і загалом, увесь спектр наявних історичних наук, розвивалася у відповідності із пануючою ідеологією. На превеликий жаль, Ніжин, одне із дуже цікавих у вивченні в історичній площині міст Лівобережжя, тривалий час залишався білою плямою на археологічній карті України. Дослідження відбувалися здебільшого фрагментарно, не носили планомірного та системного характеру.
 
Окрім того, в сенсі здійснення археологічних досліджень більш вагомими і, якщо хочете, перспективними були Чернігів та Новгород-Сіверський, здебільшого через наявність про них великої кількості літописних згадок. Ніжин же довгий час вважався, так би мовити, «другорядним історичним персонажем», тим більше, археологічні дослідження – річ недешева. Цей процес, окрім значних коштів, вимагає також відповідного обладнання та добре підготованих фахівців. Зрозуміло, що в ситуації постійного браку коштів професійно підготовані спеціалісти навряд чи спокусяться на працю в умовах практично голого ентузіазму…

Іван Кедун, археологія

- Але останніми роками, здається, усе ж почало з’являтися «світло в кінці тунелю»? Адже командою ніжинських археологів здійснено колосальну дослідницько-пошукову роботу, а подібні масштаби навряд чи під силу непрофесіоналам.

- Процес підготовки фахового археолога – це клопіткий процес, а період становлення колективу триває роками. Але справді, на сьогодні по-справжньому радує, що наша археологічна експедиція має сформовану та професійну команду, яка вже не один рік працює у майже незмінному складі на теренах Ніжина та Новгород-Сіверська. Це люди, захоплені улюбленою справою, і вже – далеко не дилетанти… Останніми роками студентських експедицій стає все менше – на користь фахових. Тому можна стверджувати, що у ніжинської археології нарешті з’являється справжнє професійне обличчя… Значним каталізатором цього процесу стало відкриття в університеті магістратури за спеціальністю «Археологія», деякі випускники якої вже на стадії завершення власних дисертаційних досліджень. Для мене як для керівника - це не лише професійна, а й особиста перемога…
 
- Наскільки мені відомо, 2015 рік став знаковим для ніжинських археологів, адже сезон було розпочато із знахідок, які датуються ХІ-ХІІ століттям. Тобто, це часи Київської Русі. Що саме було знайдено? 

- Знайшли рештки зброї, вістря стріл, різноманітні речі побутового вжитку, кераміку та прикраси. Розкопки здійснювались на околиці міста в районі Магерок і знайдені артефакти можуть свідчити про те, що перші поселення у межах Ніжина існували зовсім не там, де вважалось досі. Це досить реальна гіпотеза, яка, втім, потребує фахового наукового обґрунтування та остаточного висновку.

.Іван Кедун, археологія


- Археологи – це не просто дослідники з лопатами в руках. Це насамперед люди, завдяки праці яких підтверджуються чи спростовуються здавалося б, незаперечні до цього історичні факти, з’ясовуються нові… Що вдалося зробити - у напрямку зростання культурного статусу міста – за більш як десятиліття археологічних розвідок?

По-перше, завдяки роботі археологів «білі плями» в історії міста починають набувати визначених обрисів та відтінків, адже до початку археологічних досліджень історична наука у своєму арсеналі мала куди меншу кількість фактажу, який стосується важливих сторінок історії нашого міста, життя людей, які у різні часи населяли цю територію. Ніжинська тематика активізувалась також у ряді наукових публікацій, краєзнавчих розвідок та досліджень. Наразі готується до друку досить масштабна у науковому сенсі монографія, на сторінках якої будуть представлені матеріали, у яких висвітлено практично все, що вдалося з’ясувати за роки археологічних досліджень на території нашого міста.
 
По-друге, я переконаний, що саме ніжинська тематика має право і повинна бути максимально висвітлена і популяризована, - і не лише серед туристів та краєзнавців, а й серед містян. У Ніжині величезна кількість пам’яток історії та архітектури, пам’ятників і пам’ятних знаків, що робить місто фактично музеєм просто неба.Мені б хотілося реалізувати свою давню мрію – створити парк історичних атракціонів, аби кожен відвідувач, прийшовши сюди, мав можливість відчути себе жителем славного Нежатина періоду ХІ століття… Ми постійно працюємо у цьому напрямку – разом із колегами, студентами та просто зацікавленими людьми організовуємо різноманітні заходи – екскурсії історичними місцями, лучні турніри, тематичні майстер-класи.

У межах експериментальних археологічних досліджень - це насамперед відтворення предметів старовини, спроба реконструкції певних історичних моментів, наприклад, лицарського двобою. Останніми роками це стало вже справжньою традицією на свято Покрови, коли в Ніжині відбувається святкова ярмарка. Також у травні минулого року на річці Уборть в районі Олевська, Житомирської області ми взяли участь у експедиції на власноручно виготовленому човні-довбанці…Іще - члени нашої експедиціїє керівниками багатьох тематичних гуртків для школярів та студентів, таких, як, наприклад, гончарний, гурток історичного бою, історичної реконструкції… Вважаю, що пізнавати історію в такій цікавій, можна навіть сказати, ігровій формі в рази ефективніше, ніж просто вивчати розділи з підручників… Тому наша команда намагається постійно самовдосконалюватись та залучати до нашої діяльності якомога більше молоді, поціновувачів історії рідного краю та просто зацікавлених людей…
 
- Наступне запитання, мабуть, на кожного археолога подіє на кшталт ефекту червоної ганчірки на вола. Але все ж таки, не можу не поцікавитись: так звана «чорна» археологія стрімко розвивається на Чернігівщині?

Таке явище, на жаль, розвинене і багато хто цим займається. «Чорна» археологія не лише збиткова для держави, але й руйнує пам’ятки. Ми – люди, які професійно займаємось археологією і знаємо, як правильно це робити. А «чорні» археологи руйнують тисячолітні нашарування, забираючи разом із знахідкою цінну інформацію, яку можна отримати, оглянувши пам’ятку. Але бувають люди, які просто цікавляться давньою історією, знаходять якісь цікаві речі і здають їх у музей, щиро вважаючи, що шкоди своєю діяльністю вони не чинять. Це, звісно, неправильно і тут, скоріше, відіграє свою роль інформаційний вакуум про саму суть археології.

Іван Кедун, археологія

- Ну а тепер повернемось до приємного: чи існують у археологів власні свята, традиції, і, можливо, забобони?

Безперечно. Головне професійне свято – День археолога – ми святкуємо щороку 15 серпня. Святкування відбувається в експедиції. Цей день оголошується вихідним, територіально найближче розташовані експедиціїоб’єднуються цього дня у, так би мовити, велику «археологічну родину», діляться досвідом, спілкуються та відпочивають. Іще однією знаковою подією цього свята є незмінна традиція посвяти студентів в ряди археологів.

У кожної експедиції існують власні традиції, вони, звісно ж, різняться. Але спільним для всіх є те, що «новобранець» повинен пройти ряд випробувань, як правило, тематично співзвучних із досліджуваним періодом історії. Це захоплююче імпровізоване дійство – студенти інсценують певні моменти із життя, наприклад, давньогрецьких богів чи створюють власну модель давньоруського князівства. Це цікавий і веселий квест і, разом з тим, дієвий педагогічний прийом, покликаний у формі гри створити у студентів краще уявлення про епоху, яку вони досліджують в процесі розкопок…
 
А щодо забобонів… Процес дослідження старовини вже сам собою створює величезний простір для часом фантастичних припущень, домислів, легенд… Приміром, в процесі розкопок, які 2004 року здійснювались у середмісті (на місті сучасної будівлі торгового центру «Фора»), було виявлено рештки споруди періоду ХVІІ століття, велику кількість кілків, міцно забитих в землю… Містяни висловлювали найнеймовірніші версії, нібито на цьому місці була пристань річки Остер, а знайдені рештки – уламки затонулого корабля із золотом… Насправді ж усе набагато прозаїчніше, - виявлена пам’ятка – рештки укріплень міської фортеці… 

Іван Кедун, археологія

- Іване Станіславовичу, дякую за цікаву і змістовну розмову. І питання наостанок: коли розпочинається черговий сезон археологічних розкопок? Які плани цьогорічної експедиції?

Відкриття, а вірніше сказати, плідна практична робота розпочнеться одразу після свят – наприкінці січня плануємо розкопки на території підземних приміщень у центральній частині міста. До речі, виявлені ніжинськими археологами підземелля ввійшли у топ знакових археологічних знахідок, тому навряд чи варто наголошувати на важливості майбутніх досліджень.
 
Влітку будемо далі продовжувати розпочаті розкопки в районі Магерок, адже для того, аби зробити достовірні висновки, потрібно розкопати велику площу, провестидосить широке коло досліджень. Плануємо також розкопки у центральній частині міста. Місце майбутнього дослідження поки що триматиму в секреті. Скажу лише те, що заплановані розкопки можуть стати сенсаційними, оскільки існує висока імовірність, що завдяки цим дослідженням вдасться довести чи спростувати чимало загальновідомих фактів в контексті літописних свідчень про походження Нежатина.
 
Експедиція-2017, як, зрештою, і всі попередні, обіцяє буде змістовною, томуусіх бажаючих працювати та разом із нами долучитися до процесу пошуку історичних реалій - запрошуємо приєднуватись. А взагалі зазвичай я нікого не кличу в археологію, адже, як показав багаторічний досвід та спілкування з людьми, кому вона насправді потрібна, той сам до неї прийде…
 
Спілкувалась Ірина Панькевич

Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями:
Меблі

Меблі

Меблі