Вихованець Ніжинського будинку інтернату став героєм програми “Стосується кожного”

Олександрові Редчичу всього 26 років. Але в його біографії кожен прожитий рік – за два. Сашко народився з ДЦП і таким букетом хвороб, що лікарі одразу ж заявили: проживе від сили кілька днів. Мама від хлопчика відмовилася, і двадцять два роки Олександр Редчич провів у інтернатах. Напевно, кожна людина хоч трохи уявляє собі, що таке – інтернат. А якщо це – психоневрологічний інтернат закритого типу?..

"Мені було важко навіть просто тримати ложку, чашку, – розповідає Саша. – Напевно, тому мама відмовилася від мене. Але в першу чергу, думаю, через потворності. Ну, кому потрібна така непроста дитина? А потім їй, мабуть, було нецікаво, як я живу".
 

У десять років, усвідомивши, наскільки він відрізняється від інших і вирішивши, що мама кинула його через непривабливу зовнішність, Саша домігся того, що йому провели операцію: виправили вовчу пащу і заячу губу. А в 25 Олександрові Редчичу вдалося в Чернігівському обласному суді довести свою дієздатність, вийти з закритого інтернату і почати самостійне життя. "До останнього у мене не було впевненості, що все вийде, – згадує Саша. – Але я все зробив". І додає: "Дієздатність – вона в голові. Я це сформулював вже давно. Я раджу таким людям, як я, не опускати руки".
 

Весь цей час він не припиняв спроб розшукати маму, але наблизитися до довгоочікуваної зустрічі так і не зміг. Три роки тому він зустрівся з тіткою. Правда, вона приїхала... вмовити Сашу щоб той відмовився звертатися в "Стосується кожного". І на той момент їй це вдалося.

Незважаючи на природний оптимізм, виявилося, що "Стосується кожного" для Саші – остання надія на зустріч з мамою. Він неодноразово звертався в різні ЗМІ, але ніхто не зміг переконати жінку хоча б просто познайомитися з сином. Нове життя, нова сім'я, страх, що звичний уклад зруйнується і жах від того, що колись залишила свою дитину...
 

Редакторові "Стосується кожного" Юрію Володькову вдалося те, чого до нього ніхто не міг зробити: достукатися до серця жінки, допомогти їй перебороти страх і приїхати на зустріч з Сашком.

Перед програмою я задав питання Сашковій мамі: чому ви почули мене і все-таки зважилися прийти в студію? – розповідає Юрій Володьков. – Вона відповіла, що вперше з нею розмовляли без осуду. Я сам батько двох синів і прекрасно розумію, як вона страждала всі ці роки. Я не виправдовую її, але усвідомлюю, що всі ці 26 років з нею поруч просто не виявилося людини, який зміг би розділити її біль і підштовхнути назустріч синові. Рідні, намагаючись захистити її від страждань, доставляли їй ще більше мук".

По темі: Хлопець із Ніжинського інтернату бореться за право жити у сім'ї.