15 Березня 2017
2428
52-річному підприємцю Володимиру Кулику з села Данине Ніжинського району вирізали більше 80 відсотків тонкого кишківника. Із чотирьох метрів залишилось менше одного
52-річному підприємцю Володимиру Кулику з села Данине Ніжинського району вирізали більше 80 відсотків тонкого кишківника. Із чотирьох метрів залишилось менше одного. Оперував хірург, завідуючий хірургічним відділенням Ніжинської центральної районної лікарні 60-річний Ігор Садовський.
Така операція для Ігоря Григоровича не в новину. Але говорить, що за свої 35 років практики вперше має справу з видаленням більше 80 відсотків кишківника. До того ж, зазвичай такі операції проводять у два прийоми. Цього разу довелося все робити в один прийом.
Говорили за два тижні після операції. Володимир приїхав із села на черговий огляд. Разом із ним - дружина, 51-річна Валентина Кулик.
Чоловік виглядає бадьорим. Хоч і пересувається, і сідає поволі. Щоб повністю відновитися, потрібно близько чотирьох місяців.
— Мине, — відмахується Володимир Андрійович.
Пригадує, що недобре йому стало після Старого Нового року.
— Думав, важкого натягався, — згадує. У Куликів, окрім власного магазину, велике господарство, самі обробляють паї.
— Він з ранку до ночі працює: тягає важке, — говорить дружина. — Терпів ті болі до останнього. Боліло внизу живота.
— Думали, підірваний. А воно не проходить і не проходить. Серед ночі повезли до лікарні. Ігор Григорович (Садовський) якраз чергував. Оглянув мене. Прокапали. Полегшало. Ще й в їдальню сходив.
А потім як почало боліти. Внизу пупа болі страшенні. Нудило, тиск упав.
Нестерпно боліло. Років шість-сім тому подібне вже було. Живіт прихватило, температура піднялась. Я ліквідатор аварії на ЧАЕС першої категорії. Із перших днів аварії провів на станції чотири місяці.
Операцію робили 16 січня. Із першої ночі до четвертої ранку.
Увесь цей час, до, під час і після хірургічного втручання, за Володимира Андрійовича переживали дружина, двоє синів із дружинами та троє онуків.
— Один син із нами живе. А другий усією сім’єю приїхав. Онуки навіть до школи не ходили. Підтримували одне одного. Радились щодо харчування, — згадує Валентина Григорівна. — Володі тільки через деякий час бульйони нежирні можна було. Зараз їсть лише перетерту їжу: каші, супи. Усе пісне.
— Я завжди любив, щоб добре солоне було. І солодке теж. Чай такий, щоб аж ложка стояла. А тепер ні солі, ні цукру, — зітхає.
— Зміни в організмі відчули?
— Дискомфорт.
— Як думаєте, що Вас врятувало?
— Дякую Богові і рукам хірурга.
— А ще в нього велике бажання жити, — говорить Валентина Кулик. — Я його підтримувала: дивись, скільки на Сході хлопців поранених. Борються за життя. Ти теж мусиш жити.
Більше року Володимир Кулик їздив на Схід як волонтер. Був у Дебальцевому, у шахті Бутівка, в Авдіївці.
— Я і ще два хлопці з Носівського району. Возили своє і те, що в людей збирали. Вперше поїхали в лютому 2015-ого в Дебальцеве. Там тоді бої йшли. Наші відступали. Дочекалися хлопців з 13 батальйону в Артемівську. Увесь 2016 рік їздили. Допомагали 72, 93 бригадам, де були хлопці з Ніжинщини, Носівщини й не тільки. Може, за це мені вдалося вижити, — розмірковує Володимир.
«Час ішов на хвилини»
Причиною відмирання кишківника став тромбоз судин.
— Через тромбоз судин головного мозку настає інсульт. Тромбоз судин серця — інфаркт міокарда. Тромбоз артерій нижніх кінцівок — гангрена. Якщо своєчасно не лікувати або не робити операцію з видалення тромбів, — пояснює Ігор Садовський. — А тромбоз судин брижів тонкого кишківника — наступає гангрена тонкого кишківника.
Ігор Григорович говорить, що найбільша небезпека при цій хворобі - вона важко піддається діагностуванню.
У нашій лікарні минулого року померло сім хворих. Із них троє — від цієї патології. Вона лікується лише оперативним втручанням.
У хворого в анамнезі була виразкова хвороба дванадцятипалої кишки. На цьому й зупинились. Зробили УЗД, повторили аналізи. А десь після обіду почалися сильні болі в животі.
Одним із методів діагностики є діагностична лапаротомія. Тобто відкрити живіт і подивитись.
Коли відкрили живота, то в нього практично весь тонкий кишківник був чорний. Гангрена. Це незворотні зміни. Кишківник нежиттєздатний. Потрібно видаляти.
Почали шукати альтернативи. Коли стали перебирати по сантиметру, то побачили, що з одного боку лишилось сантиметрів 30 живого і з іншого, біля сліпої кишки, сантиметрів 50. Це десь 15 відсотків від загальної довжини. Відмерло більше 80 відсотків. Вирішили видалити відмерлу частину й зшити те, що лишилось живим. Треба було діяти швидко. Час ішов на хвилини. Відкрити й закрити — людина за два дні помре. Сто відсотків.
Мої колеги з обласної лікарні робили такі операції в два прийоми: відрізали кишківник, фіксували два кінці окремо, опускали в живіт. А за день зшивали обидва кінці, робили прохідність. Ми ж зробили ці дві операції одномоментно. Відразу зшили, щоб їжа проходила.
— Чому відважились на одномоментне втручання?
— Ці шматки кишківника, які лишались, не були в дуже критичному стані. Оцінивши, зрозуміли, що витримають. Вони були звичайного кольору, перистальтували, пульсація артерій брижів була. Вирішили, житимуть. Що й підтвердилось.
— Тобто, за кілька місяців чоловік зможе жити й харчуватися, як і раніше?
— Після такої операції є ризики проносів. Адже в тонкому кишківнику проходить всмоктування всіх речовин і переробка їжі. Товстий кишківник відповідає лише за одну функцію: всмоктування води й формування калових мас. У нього зараз тонкого кишківника мало, а де буде проходити їжа? Коли вона стрімко йде в товстий кишківник, а він не готовий до цього, бо не перетравилась уся їжа й не всмоктались поживні речовини. Як наслідок — пронос. Але, на щастя, поки що все гаразд.
Ця хвороба - не основне захворювання, а наслідок ускладнення серцево-судинної патології. Ніхто не може дати гарантії, що коли ви відріжете відмерлу частину, десь якісь судини знову не затромбуються й знову не почнеться процес відмирання. У післяопераційний період важливо проводити потужну антикоагулянту терапію, щоб кров тримати в розрідженому стані постійно. Пацієнту скоріше за все доведеться пожиттєво приймати антикоагулянти.
— Як порадите діяти, щоб попередити чи хоча б вчасно виявити хворобу?
— Не потрібно займатися самолікуванням. Будь-які незрозумілі болі в животі — ідіть до лікаря. Краще нехай людина перебільшує свою болячку, але не заведе її в запущений стан.
Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №10 (1609), 9 березня 2017 року
