Біля помешкання подружжя Ніжинських дресерувальників Євгена та Валентини Шрамків з-за паркану почув дивні звуки – гавкіт собаки впізнав, а от у відповідь йому почулося якесь незвичне доброзичливе ричання, чи то рев
Біля помешкання подружжя Ніжинських дресерувальників Євгена та Валентини Шрамків з-за паркану почув дивні звуки – гавкіт собаки впізнав, а от у відповідь йому почулося якесь незвичне доброзичливе ричання, чи то рев.
Потім господарі розповіли – то ведмедиця Люба гомонить з собакою Бумером, вольєри ж навпроти, тим більше, обоє знайомі змалку. Місцеві на подібне вже й уваги не звертають – знають, що у циркачів Шрамків віднедавна вдома живуть не тільки ведмеді, а й півтора десятки іншої живої екзотики.
«Залишилися зі своїми улюбленцями на руках, як з дітьми…»
Великих тварин не беруть зовсім, з маленькими виступати ще можна та не всюди. А ще біля року тому справжня циркова трупа – єнот, носуха, два ведмеді, дві чорно-бурі лисички, пара дикобразів, двоє крокодилів, чотири коти, і стільки ж собак британської Шелті радували юних глядачів у Києві, Львові, Хмельницькому та багатьох інших містах.
– Зараз не гастролюємо зовсім і в майбутньому також цього не будемо робити, адже кому весь наш «зоопарк», крім нас самих, треба. Добре, що знайшлися небайдужі люди, які допомагають овочами та фруктами, що звісно не може не радувати.
– Сусіди радять – віддайте свою живність у звіринець. – говорить Валентина. – Але як воно там буде жити, якщо майже кожного з 18-ти «акторів» я чи не власноруч з пляшечки вигодувала.
Це те саме, що віддати свою дитину. Нам вже колега з Хмельницького, теж бувший дресерувальник, що мав схожу ситуацію, пропонував привезти наших улюбленців до нього, адже у Хмельницькому такий контактний центр для циркових тварин, котрих штучно відправили «на пенсію» вже успішно працює.
Однак подумайте самі – навіщо їхати пів України, якщо можна подібне облаштувати у Ніжині на користь нашим дітлахам. Бо виходить, щоб побачити того самого ведмедя, чи дикобраза треба їхати до Києва.
«Коли Кроха підіймав прапор – зал встав…»
До чотирьох років ведмідь сприймав дресерувальницю виключно як матір, важко переносив розлуку, та й зараз по-дитячому радіє коли бачить жінку, якщо можна так говорити про восьмирічного ведмедя біля півтора метра зростом. Не менш прив'язана до своїх господарів і дворічна Любаша – та, що любить погомоніти з охоронцем двору псом Бумером. Через грати молода ведмедиця, трохи соромлячись незнайомців, протягує лапку за улюбленим смаколиком – печивом, а потім з радості дає «п’ять» Валентині.
Поки господиня ділилася спогадами з однієї з кліток до її кишені потяглася малесенька чорнява лапка, схожа на дитячу ручку – єнот Кроха не звик собі відмовляти, вирішив взяти ще трохи печива. Свого часу відмітився на великій сцені й він. Під час номеру у Львові, коли Кроха, по сценарію підіймав прапор – зал встав...
Тварини все пам’ятають , повірте. У нас був випадок, коли поросятко Хрюша – надзвичайно розумний артист – йшов на зустріч всім акробатам, проте кидався на асистента. Порося кидалося – уявіть! Як виявилося асистент його постійно ганяв мітлою, аби не заважав. Жаль, звісно, що дітям, які на екранах бачать насилля, бійки, порнографію, тепер не можна подивитися і на тварин у цирку.
Те ж саме робимо й зараз. Ніжинські ветеринари нас добре знають, колись навіть приводили інтернів. Молодь казала: «Ми за 4 роки навчання стільки тварин не бачили, як у Вас за 5 хвилин». А щодо цін, то ліки дорожчають. Ціни кусючі – таблетки від гельміньтів 200 гривень, щеплення 150.
