Погляди - Тарас Прохасько

Було би дивно, якби у радянській армії, головним статутним заповітом якої стало положення «стойко виносіть всє тяготи і лішенія», було би по-людськи з їжею. Навпаки, все, що стосується їди, творило особливу атмосферу виправних таборів, філіалом яких було і військо.

Коли мене запитують, що є найважливішим у вихованні дітей, я без сумніву кажу, що найголовніше – багато говорити. Просто закинути дитину у стихію мовлення, щоб вона з нею зрослася, аби дитина знала, що нічого ліпшого від просторів, глибин, височин і тісняви мови вона не успадкує. Що оце і є її батьківські морги, бочівки дукатів, стайні расових коней, мури дідівських веж, схрони з антикваріатом, реліквіями, пивниці з винами і голі стіни, завішані старими майстрами. Так було у моєму дитинстві. Так я говорив зі своїми дітьми.