Виявляється, висвітлювати перемовини й робити їх марними – практично одне й те саме

За кілька днів до четвертих роковин з початку великого нападу Росії на Україну у самому центрі Львова пролунав вибух, який був кваліфікований правоохоронними органами як терористичний акт.

Новий сумний "тренд" 5-го року повномасштабної війни з РФ: ворог почав "полювання" на журналістів, лідерів суспільної думки, військових комунікаційників. Ворог відчув, що він не лише не має успіхів безпосередньо на полі бою, але й почав програвати когнітивну війну – війну за свідомість, емоції, розум та поведінку людей. Ворог зрозумів, що українське суспільство точно не "захопиш" істериками Соловйова, Скабєєвої та Кисельова… Тому – він пішов у "фізичний" наступ на інформаційно-суспільному напрямку.

Китай - найбільш складний та проблемний "партнер" для України. Але й найбільш перспективний, з огляду на його вплив на Росію. Адже "яйце" кремлівського "Кощія" знаходиться не десь там у московських казематах, а у руці "товариша" Сі. Який може його й надалі зберігати, або "тиснути" на нього, викликаючи конвульсії путінського режиму (а таке вже бувало).

Отже, президент США Дональд Трамп "хотів би", щоб російсько-українська війна завершилася через місяць. І, ймовірно, буде тиснути на Зеленського. Але виникає питання: "А що, якщо ні?". Відповідь – зміна формату і втрата Сполученими Штатами ролі "лідера процесу". Чому? Коротко нагадаю, що писав і говорив щодо мотивації Трампа.