Завантаження ...
banner
banner

Вакцинація перехворілих та як група крові впливає на вірус – огляд досліджень щодо ковіду

09062021_n.jpg

Ну що ж! Вакцинація у світі триває. Десь вона розпочалася, як у нас. А в інших країнах, наприклад, в Ізраїлі, кампанія зі щеплення проти ковіду добігає кінця. То чи треба щепити тих, хто уже перехворів коронавірусоною інфекцією?

Це питання найбільше непокоїть тих, хто відповідає за охорону здоров’я. Бо кількість перехворілих збільшується, тож треба розуміти, чи варто їх вакцинувати і витрачати на це гроші.

Питання наразі заскладне, щоб відповісти на нього чітко і однозначно. Проте можна дати відповідь на питання більш просте, повідомляє life.liga

Часто можна почути закиди, що вакцинація після хвороби не має сенсу, бо ж природний імунітет набагато сильніший, аніж той, який формується після вакцини, то для чого переплачувати? Відповідь намагалися знайти дослідники з Нідерландів.

Вони поміряли рівень антитіл у пацієнтів, які перенесли ковід раніше, а потім вакцинували їх однією дозою та поміряли рівень антитіл після того.

Усі досліджувані особи вже перенесли ковід не більше ніж за 15 місяців перед вакцинацією. Вчені оцінювали титри (тобто концентрацію) нейтралізуючих антитіл у крові. І порівняли результати з даними людей, які отримали дві повні дози вакцини та ковідом раніше не хворіли.

Виявилося, що в тих, хто перехворів та пізніше отримав одну дозу вакцини, кількість антитіл була статистично значимо вищою, ніж у здорових двічі щеплених. Водночас збільшення антитіл спостерігали у перехворілих після щеплення однією дозою.

Це дає змогу дослідникам вважати вакцинацію однією дозою тих, хто перехворів, ефективною.

Зауважимо, що у цьому дослідженні мова йшла про вакцину Файзер.

Тобто, враховуючи, що пожиттєвість імунітету проти ковіду є сумнівною – всі заходи, які цей імунітет здатні зміцнити, є доцільними. Особливо, якщо для перехворілих потреба у вакцині буде вдвічі меншою.

Ковід та групи крові

Суперечки щодо того, який саме імунітет (клітинний чи гуморальний) є вирішальним у боротьбі з коронавірусом, вщухають. Більшість притомних дослідників погоджуються в тому, що кожна ланка має свою важливу роль.

Однак суперечки і не думають закінчуватися, коли мова йде про інше: чому люди мають настільки різні варіанти перебігу ковіду?

Деякі речі вже відомі – паління, надмірна вага, супутні серцеві захворювання – є факторами ризику. Але навіть якщо порівнювати лише тих, хто таких факторів ризику не мають, все одно зіштовхнемося з багатьма різними проявами ковіду.

Нещодавно іспано-канадійська група дослідників пробувала визначити, які додаткові фактори впливають на те, з якою швидкістю організм очищується від коронавірусу.

Значущим чинником виявився вік – молодші позбавлялися вірусу швидше.

Але була в дослідженні і цікава знахідка – виявляється, те, яка у вас група крові, таки може бути пов’язане з активністю вашої імунної відповіді проти COVID-19.

Зазвичай, людям із першою (О) групою крові потрібно 13 днів для очищення організму від вірусу SARS-COV-2. А в тих, хто має другу групу (А), це, згідно дослідження, триватиме 23 дні.

Водночас активність імунної відповіді у пацієнтів із другою групою крові суттєво вища, ніж у пацієнтів із першою (зокрема, їхні CD4 клітини виділяли більше TNF-α або ж фактору некрозу пухлин. Це речовина, яка запускає запальні процеси в організмі, коли там з’являється інфекція).

Однак, під час оцінки характеристик імунної відповіді через кілька місяців, виявилось, що клітинна пам’ять зберігалася значно краще у осіб з першою групою крові, ніж із другою.

До того ж, у публікації зазначається, що особам з першою групою крові загалом трохи важче захворіти на ковід, ніж решті.

Шкода, що осіб з третьою та четвертою групами крові в цьому дослідженні було недостатньо для проведення достовірних тестів. Але нові дані потенційно здатні допомогти нам краще розуміти патофізіологію ковіду та визначати осіб з високим ризиком ускладнень.

Івермектин проти ковіду

Пошук ліків, які можуть зменшити летальність від ковіду або полегшити тяжкість його симптомів у разі важкого перебігу, триває.

Найчастіше це не якісь нові сполуки, а щось давно відоме, але із зовсім іншої галузі медицини.

Звучить дивно, але така практика є досить поширеною, адже добре вивчені ліки часом знаходять нове життя в несподіваній ролі.

Ми знаємо приклади як успішних історій – чарівне "перетворення" силденафілу із кардіологічного препарату у головний засіб проти еректильної дисфункції. Так, одна з комерційних назв препарату – Віагра.

Є й не дуже успішні приклади. Наприклад, постійні намагання вилікувати антималярійним хлорохіном всі глобальні інфекції поспіль.

А ще упродовж року із змінним успіхом намагається знайти нове покликання в житті препарат івермектин. Це протипаразитарний препарат. Його застосовують насамперед у ветеринарній медицині.

У деяких країнах його дозволили давати людям з педикульозом або коростою.

Свого часу івермектин пробували застосувати у якості ліків для тяжких людських хвороб, наприклад геморагічної лихоманки Денге (яку викликає вірус) – щоправда, без особливого успіху.

Закономірно, що зараз є спеціалісти, які лобіюють івермектин в якості ліків від ковіду. Не тільки закордонні, а й наші вітчизняні.

У найсвіжішому метааналізі рандомізованих контрольованих досліджень вчені з Бразилії, США та Перу спробували розібратися у питанні.

Отже, за результатами лікування понад 1000 осіб зараз відомо, що івермектин не знижує рівень летальності, тривалість госпіталізації та не пришвидшує очищення організму від коронавірусу, якщо порівнювати з плацебо чи стандартним лікуванням.

Хоча додаткових побічних реакцій теж не викликає.

Тобто застосовування івермектину в пацієнтів з ковідом наразі немає жодного наукового обґрунтування.

Можлива причина довгого ковіду

У масовій свідомості слова "тромбоз" і "вакцинація" давно стали тісно пов’язаними. Однак ці події можуть конкурувати за рідкістю із падіннями пасажирських авіалайнерів.

А от власне коронавірусна інфекція є типовою причиною розвитку системного запалення в організмі. Яке, крім іншого, має своїм проявом гіперкоагуляцію (тобто надмірну схильність крові до зсідання).

Зазвичай її спостерігають у пацієнтів з тяжким перебігом ковіду, які й отримують багато пов’язаних із тромбозами ускладнень. Але чи є подібний фактор актуальним для пацієнтів із так званим "довгим ковідом"? Саме цим питанням задалися дослідники з Південної Африки.

Довгий ковід – це стан, коли місяцями після одужання залишаються різноманітні симптоми, здебільшого неврологічні: втома, безсоння, головні болі, депресивні розлади, погіршення пам’яті, а крім того м'язова слабкість та важкість дихання.

Теоретично, всі подібні порушення могли б бути частково або повністю спричинені закупоркою мікросудин (які є в усіх органах).

Дослідники виявили, що у плазмі людей з довгим ковідом дійсно є незвичні знахідки – значні скупчення амілоїду (аномального білка, що важко розчиняється і здатний накопичуватись, викликаючи розлади).

Таких згустків у крові людей з довгим ковідом було значно більше, ніж у здорових, або пацієнтів з іншими хворобами (наприклад, цукровим діабетом). Крім того, в цих самих осіб був підвищеним рівень певних медіаторів запалення.

Це дослідження не дозволяє сформулювати якісь терапевтичні рекомендації, але воно допоможе переконати тих людей, які досі не вірять, що тривалі наслідки після ковіду не мають медичного підґрунтя і є лише плодом пацієнтської уяви.

Проєкт "Наукою по ковіду" реалізується за підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Позиція фонду може не збігатися з думкою авторів.

науковий редактор проєкту Наукою по ковіду, кандидат меднаук, MedGoblin