На конкурсі телефестивалю «Серце Європи» у Варшаві фільм команди UA: КУЛЬТУРА "Майдан. Шість літер нашої свободи" посів друге місце у категорії "Документальний фільм". Авторки проєкту — Анна Єресько й Олена Зашко.
"Ми (я і моя співавторка Олена Зашко) добре розуміємо, що нагорода нашому фільму “Майдан. Шість літер нашої свободи” — не стільки нам і нашій роботі, скільки темі, історії й нашим героям. Можна сказати, що Майдан вчергове переміг, ми щиро тішимося з того. Знову", — поділилася Анна Єресько.
Найскладніше на зйомках, за словами авторок, було знайти не героїв, а підхід до них. Команда проєкту днями ставила собі запитання, щоб підійти до інтерв'ювання не просто професійно, а з великою емпатією, розумінням, повагою до доль людей.
"Як почувається Ірина Гурик, мама вбитого на Інститутській 19-річного Ромчика, коли наприкінці лютого про неї та її загиблу дитину раптом згадують українські ЗМІ? Ми готувалися до першої телефонної розмови з нею кілька днів. Щастя, що Ірина виявилася такою світлою, щирою та хорошою. Або ж що собі думає колишній міліціонер Андрій Преподобний, коли йому пропонують на камеру розказати, що він стояв з “іншого боку”, — із силовиками, з ВВ, з “Беркутом”? Чи художник Льоша Сай, який в принципі не дуже любить говорити на важкі теми? Або ж Олександра Матвійчук, яка дала сто інтерв'ю про Майдан (ми всі передивилися), і щоразу не могла стримати сліз? Або ж Андрій Дубчак, який вже після семи років постійних репортерських відряджень на лінію фронту на Донбасі все одно з жахом згадує перші мертві тіла, які побачив біля метро “Хрещатик” 18 лютого?", — поділилася Анна.
Режисерки згадують, як починали роботу над проєктом, зіставляючи з минулим досвідом у документалістиці.
"Майже всі наші фільми “Бабусю, розкажи про Голодомор”, “Велосипед "Україна"”, “Непоганий рік”, “По частинках” робилися під визначні дати, і з цього завжди випливала велика творча проблема: як вчергове про щось розказувати? З Майданом — взагалі катастрофа: знімаючи щось на цю тему, ти мусиш ходити по тонкому льоду замерзлого болю, між пафосом — Сциллою, і спекуляцією — Харибдою. Немає сенсу братися за тему Майдану, якщо тобі нема що сказати про нього людям. А що нового можна сказати людям про Майдан через сім років, коли вже стільки сказано, знято і написано? Це або апдейт інформації про хід розслідування розстрілів, або історії людей, життя яких змінив Майдан. Апдейту, на жаль, нема. Ми обрали друге, бо людинознавство — наша пристрасть", — розповіла Анна.
У категорії "Документальний фільм" проєкт Суспільного конкурував із такими фільмами:
- «Jester’s Calendar», реж. Леван Адамія — Грузія;
- «Mr Kriss», реж. Адольф Зіка — Чехія;
- «Мистецтво інакомислення» — Чехія, США;
- «Поки я можу рухатися — Історія Лівії Геребен», реж. Габор Петер Немет — Угорщина;
- «Агонія/Агонія», реж. Томаш Кніттель — Польща.
"Серце Європи" — міжнародний телевізійний фестиваль, започаткований цього року, що відбувся у Варшаві. Головна мета фестивалю — сприяти популяризації та поширенню якісного телевізійного контенту, підтримати розвиток самобутності кожного регіону та сприяти розвитку суспільних мовників Центрально-Східної Європи.
Нагадаємо, що 2021 року в різних категоріях у фестивалі брали участь такі проєкти Суспільного: «Бабусю, розкажи про Голодомор», «Колапс: як українці зруйнували імперію зла», «Люди Зони», «Майдан. Шість літер нашої свободи», «MonoKate», «Візуальний код», «Відтінки України» і «Невидима правда».
