Аня звільнилась з ЗСУ та хотіла стати лікарем. Напад ворога 24 лютого змусив відкласти плани медика і вона знову одягла форму.
Анна була медсестрою у миколаївській десантно-штурмовій бригаді. Після нападу військ рф вона знову повернулась до рідної бригади.
У медичній роті її бригади дівчину прийняли із задоволенням: у справі боротьби проти російської навали кожен справжній фахівець на вагу золота, а тут ще й бойовий медик, перевірена трьома ротаціями в район Операції об’єднаних сил!
Якими б не були професійними та відважними наші медичні працівники, але коли час йде на хвилини, бойовий медик може просто не встигнути, – переконана Анна.
В цій же бригаді служить і батько Ані, Віктор. Він вправно нищить ворожу бронетехніку у складі взводу протитанкових керованих ракет.
Мій батько справжній патріот своєї країни. Коли він пішов у військо, ні я, ні інші члени нашої родини зовсім не здивувались, – каже дівчина.
Нині батько й донька разом захищають рідну землю від ворожої чуми. Кожен з них робить свою справу гідно, і жоден з них не сумнівається, хто переможе в цій війні.
Генеральний штаб ЗСУ
