Віталій Холод - інкасатор Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк". У мирний час захоплювався регбі та танцями.
З початком повтомасштабного вторгнення 24-річний хлопець пішов на захист Батьківщини. З 1 березня вів оборону на півдні країни, у середині липня отримав поранення. Проте, Віталій планує повернутися до побратимів.
"Нова сторінка мого життя почалась зранку 24 лютого. Вже о 10-й годині я прийшов до військкомату з документами, попри те, що мав право на бронь. Сумнівів не було, були лише велике бажання захищати країну та віра в нашу перемогу. Два дні "штурмував" військкомат, шість разів був у кабінеті воєнкома й таки досяг свого", - говорить захисник.
28 лютого він прибув до військової частини 80-ї десантно-штурмової бригади. З 1 березня вже був на півдні. Два місяці разом із побратимами захищав ділянку між Херсоном та Миколаєвом. Останні три місяці був на сході: Попасна, Золоте, Лисичанськ, Святогірськ. Там усе було по-іншому.
"Перші "прильоти", перші враження від іншої реальності – це був шок. Перша думка, яка майнула у мене: ліпше я б возив гроші у Львові. Але згодом відчув себе впевненіше: допомогли підтримка та настанови від більш досвідчених хлопців поруч", - розповідає Віталій.
Додає, що в його бригаді бійці зі Львова, Тернополя та Івано-Франківська. Це молоді хлопці віком 18-35 років, які одразу прибули до військкоматів 24 лютого. Всі вони разом допомагають один одному. Вітай розповідає, що поранення отримав 16 липня. Вранці прилетів снаряд. Поруч опинився бойовий друг Сергій з Червонограда, який зробив все, щоб надати першу допомогу.
"Коли мене евакуйовували, я попросив побратимів: сховайте мій автомат, за місяць повернусь", - згадує Віталій.
Боєць пишається своїми побратимами та армією ЗСУ. Говорить, що у нас хороша армія, крута артилерія, хлопці – професіонали. Точність – ключова перевага.
"Ми на своїй землі, у нас добрий настрій, ми вміємо один одного підтримувати. Бачимо, що на своїх людей ми можемо спертись, і це найважливіше. Ми точно переможемо", - додає військовий.
Бойовим друзям говорить, що вдома круто. Це точно додасть їм духу, щоб швидше здобути таку жадану перемогу.
"Зараз трошки відновлюсь та знову на передову. Я п’ять місяців не для того воював, що перемогу здобули без мене. Скоро буду, це мій план!", - впевнено кажу Віталій.
А ми в свою чергу бажаємо швидкого одужання та, звісно, швидше отримати перемогу над ворогом.
