Від початку 2023 року Соледар на Донеччині став місцем найзапекліших боїв на східному фронті. Це невелике (до 11 тисяч жителів) промислове містечко на півночі Донецької області. Шлях від Соледара до Бахмута, який росіяни намагаються захопити останні два місяці — пів години автівкою. На думку аналітиків метою росіян є оточення Бахмута та контроль над шляхами.
11 січня пресслужба власника ПВК "Вагнер" Валерія Пригожина повідомила, що нібито вся територія Соледара під контролем їхніх бійців. У ЗСУ цю заяву спростували: Сили оборони в місті, продовжуються бої.
До війни Соледар мав імідж не тільки промислового міста, а й туристичної локації: сольову шахту перетворили на екскурсійний маршрут, проводили культурні заходи, в рамках проєкту "Шлях, позначений сіллю" місцеві активісти створили кілька віртуальних турів: промисловою зоною, підземними тунелями, містом — на них можна побачити довоєнний Соледар. Нині це — місто, де йдуть вуличні бої, а люди живуть у підвалах. Місто, де українські захисники витримують понад сто обстрілів на добу, а за словами президента, відбувається "божевілля російської армії".
Суспільне розповідає, що відбувалось у Соледарі до 11 січня, чому російське військо кидає сили на його штурм і що з цивільними, які лишаються там.
Перші атаки на Соледар
Лінія фронту наблизилась до Соледара влітку 2022-го. Коли навесні почались обстріли, зупинилось солевидобувне підприємство "Артемсіль", припинили роботу й інші містоутворюючі підприємства: гіпсовий завод Knauf та Білокам'янський вогнетривкий завод. У травні місцеві почали масово виїжджати в більш безпечні регіони. З понад десяти тисяч в липні в Соледарі лишалось близько двох тисяч людей.
Коли в липні українським військовим довелось відступити від Сєвєродонецька та Лисичанська Луганської області, поле бою перетнуло кордон із Донеччиною — в бік Бахмута, Сіверська і Соледара. 8 липня очільник Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко прогнозував: Бахмут і Соледар — найбільш імовірні напрямки російського наступу.
3 серпня в Генштабі ЗСУ повідомили: російські війська почали наступ на Соледар. Улітку росіяни захопили гіпсовий завод Knauf на околиці міста, та на цьому їх зупинили.
Український військовий у приміщенні заводу "Артемсіль", листопад 2022 року. Фото: 93 бригада "Холодний яр"
Новорічні штурми Соледара
Росіяни вирішили атакувати Соледар після невдалих спроб захопити Бахмут — це очевидне рішення, каже військовий аналітик Том Купер. Він назвав приблизні дати нових, посилених, атак на місто — 30-31 грудня і вважав це ідеєю командування приватної військової компанії "Вагнер": "Наприкінці грудня вони винайшли іншу ідею: “Вагнер" не братиме Бахмут, але візьме Соледар” і досягне прориву в Бахмут з півночі, переріже один зі шляхів постачання в місто".
.jpg)
Мапа DeepState, 11 січня 2023 року.
Від Соледару до Бахмуту навпростець — менше 14 кілометрів, дорогою Т0513 автівкою їхати — менше пів години. А ще від Соледара веде дорога М03 — на тиловий Слов’янськ. Саме на ці траси, які забезпечують логістику української армії, націлились росіяни, коли не змогли взяти Бахмут, говорить військовий оглядач Олександр Коваленко.
"В оточенні з півночі Пригожин побачив перспективу і відтягнув частину своїх підрозділів з південного та східного напрямку від Бахмуту та сконцентрував у Соледарі. Для Бахмуту буде загроза, якщо будуть перерізані основні логістичні артерії. Соледар вони (росіяни — ред.) бачать — містом, яке може стати трампліном для захоплення Бахмуту", — пояснює тактику росіян Коваленко.
Спроби РФ взяти Бахмут в листопаді та грудні військові оглядачі пояснювали бажанням Пригожина продемонструвати ефективність його підрозділів.
Тепер, коли в центрі уваги Соледар, пропагандистські Telegram-канали у повідомленнях акцентують на участі у штурмах лиш вагнерівців. Але, за даними Тома Купера, для перших штурмів на Соледар кинули 20-ту мотострілкову дивізію, одну дивізію ВДВ і щонайменше одну артилерійську бригаду. Серед російських підрозділів, які наразі сконцентровані в районі Соледару, додає Коваленко, є 7-ма десантно-штурмова дивізія.
"Фінансист ПВК "Вагнер" Євген Пригожин продовжує використовувати повідомлення роспропаганди про успіхи вагнерівців у Соледарі для зміцнення репутації "Вагнера" як ефективної бойової сили", — зауважують аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW).
Том Купер порівнює бої за Соледар з битвами середньовіччя, коли заради укріплення та просування уперед на десятки метрів, витрачався шалений людський ресурс: "Вони відправляють три групи сюди, п’ять — туди, десять — ще кудись. Якщо не побачити їх вчасно, починається бій з близької дистанції. Тоді маємо і збільшення втрат, і проблему з тим, що позиції росіян стають ближчими".
Українське командування використовує епітети: жорстокі, кровопролитні, божевільні. "Після невдалої спроби захопити Соледар та відступу ворог провів перегрупування, відновив втрати, перекинув додатково штурмові загони, змінив тактику і розпочав потужний штурм. Наші захисники мужньо боронять кожний метр рідної землі. Жорстокі бої тривають просто в ці хвилини", — описувала ситуацію 9 січня заступниця міністра оборони Ганна Маляр.
8 січня на позиції у Соледар та Бахмут приїхав командувач Сухопутних військ ЗСУ, генерал-полковник Олександр Сирський. Він повідомив, що військові отримають підкріплення, а також розповів, що штурмують Соледар найбільш професійні бійці приватної військової компанії "Вагнер".
Підземні чи вуличні бої в Соледарі
Особливість міста — це сольові шахти, територія підприємства "Артемсіль". Опубліковані вагнерівцями та українськими військовими кадри з Соледара аналітики вивчають прискіпливо: де саме точаться бої, яка відстань між українськими збройниками та окупаційними силами.
Соляна шахта та музей солеваріння, підприємство "Артемсіль", Соледар, Донецька область, червень 2010 року. Фото: Getty Images
Частина бойових дій була зосереджена на під’їздах до тунелів соляних шахт, що сягають 200 кілометрів, звернула увагу розвідка Міноборони Великої Британії. У звіті від 10 січня іноземні військові розвідники розмірковують: чи можливо використати ці тунелі для проникнення в тил.
Із великим везінням, лише легким озброєнням та із неймовірними складнощами — відповідає на це питання Суспільному Андрій Попов — голова первинної профспілкової організації ДП "Артемсіль". Чотири сольові шахти дійсно з’єднані між собою підземними переходами:
"Чисто теоретично, спустившись в одну шахту можна вийти з іншої. Там потрібно спускатись на глибину 200 метрів. Але входи — це не тунелі, в які б можна було б заїхати — це вертикальні стволи. Електрики немає, тож і машини по підняттю та спуску не працюють. Як спуститись і потім піднятись? Чи знають вони, куди йти, чи знають цю схему… Але чи буде це тил, чи не тил — невідомо. Вони швидше заблукають, чим кудись вийдуть".
"У Соледарі точаться бої. Сили оборони України займають позиції в самому Соледарі".
Сергій Череватийречник Східного угруповання військ, 10 січня.
Аналітик Олександр Коваленко вбачає у міських боях радше перевагу для українських сил: "У ЗСУ — великий досвід міських боїв. На прикладі Сєвєродонецька, Маріуполя ми продемонстрували, що у міських боях у нас набагато більше досвіду, якщо порівнювати із середньостатистичним російським військовослужбовцем".
Стратегія українських армійців полягає в тому, щоб максимально виснажити сили росіян. Для цього, підкреслюють у Генштабі, військові отримали підкріплення, є шляхи доставки боєприпасів.
Шляхи лишились не всі, стверджує Том Купер: "В сухому залишку росіяни мають вогневий контроль за Т0513 (вона з’єднує Бахмут із Сіверськом), а також — за трасою М03 (що йде від Бахмута до Слов’янська). А це значить, що вони можуть накрити все, що рухається тими двома дорогами. Відповідно, головні шляхи постачання українського гарнізону в Бахмуті відрізані".
"Криза ще далека від завершення, але я думаю, що її кульмінація позаду".
Військовий аналітик Том Куперзвіт від 11 січня.
Та поки бої в Соледарі тривають, а українське командування перегруповує та підкріплює сили, аналітики не вважають реальною перспективу оточення та захоплення Бахмута. "Перш ніж починати панікувати: це не означає, що весь Бахмут відрізаний. Залишається траса Т0504. Тому боєприпаси таки надходять у Бахмут. Але це відбувається повільніше", — пише Купер.
“Реальність поблочного контролю місцевості в Соледарі затьмарюється динамічним характером міських боїв, і російські війська в основному намагаються досягти значних тактичних переваг в районі Соледара протягом декількох місяців. Навіть якщо прийняти за чисту монету найщедріші російські заяви, захоплення Соледара не означатиме негайного оточення Бахмута”, — йдеться в аналітичному звіті Інституту ведення війни.
"Контроль над Соледаром не обов'язково дозволить російським військам встановити контроль над критично важливими українськими наземними лініями зв'язку до Бахмута".
Інститут вивчення війни (ISW)звіт від 11 січня.
Люди у Соледарі
Соледар, Донецька область, листопад 2022 року.
Фото: Facebook/ 93-тя ОМБр "Холодний яр"
Шлях на Соледар — це не тільки військовий шлях постачання. Це спосіб доставки в місто гуманітарної допомоги. Літо, осінь, зиму волонтери Донеччині постійно їздили нерідко небезпечними дорогами до Соледару із гуманітарними вантажами та новими аргументами до жителів евакуюватись зі спустошеного міста.
Волонтер організації "Добра справа" В’ячеслав Петрикєєв був в місті в останні дні грудня 2022-го: привозив продукти до жителів одного, як каже, нецентральних районів.
"В Соледарі люди живуть у підвалах, не мають жодних благ цивілізації. Жодного зв’язку немає. Готують на вогнищах. Знаєте, одяг вживаний, з гуманітарки серед них дуже затребуваний — щоб оце готувати на вогні на вулиці. Ще — вода, бо просто пройти 500 метрів за водою в Соледарі — це небезпечно. Звідти вже виїхали всі, хто хотів. Ті, хто лишаються — їх неможливо було вмовити. Немає пояснення, чому вони не їдуть… Бояться покинути дім, але там же нічого вже не лишилось…", — розповідає волонтер.
Евакуація з міста через бої зупинена, констатував ввечері 10 січня начальник Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко. В Соледарі, за приблизними даними, лишається пів тисячі людей та ще близько трьох сотень в навколишніх населених пунктах.
"В них є запас харчування, металі печі, дрова. Все було накопичено до Нового року з запасом. Люди накопичували, а ми роздавали ще, бо розуміли що ситуація може погіршитись", — розказав Кириленко і додав: деякі жителі саме тепер змінили думку і бажають евакуюватись, але такої можливості немає.
"Там в основному залишаються дорослі люди, які, на жаль, зробили свідомий вибір, — коментує ситуацію в Соледарі речниця Донецької ОВА Тетяна Ігнатченко. — Про евакуацію, передусім організовану евакуацію, потрібно було думати заздалегідь. Зараз вже важливо відсидітися у безпечному місці: у підвалі, в укритті — місця в Соледарі є. Щойно вщухнуть бої, вуличні бої, буде надана можливість виїхати".
