Коли у військах не вистачає броньованої техніки із засобами надання вогневої підтримки піхоті, то доводиться її ліпити з того, що потрапляє під руку і є у вільному доступі.
Найяскравішим прикладом такої армії є сирійська, яка після багаторічної громадянської війни перетворилася на колекцію шушпанцерів, або, як мені більше імпонує назва – гомункулусів. За півтора року повномасштабної війни російська армія скотилася до того ж рівня.
Розберімося на прикладах.
Після масштабних втрат у техніці в 2022 році російська армія втратила пропорційну компоненту бойових броньованих машин (ББМ) і поступово, але впевнено почала переходити до створення різноманітних гомункулусів, які компенсували б дефіцит.
Основним шасі, базою для створення такої лінійки техніки став МТ-ЛБ - легкоброньований тягач із дуже хорошими показниками прохідності, але низкою нюансів, які свого часу не дозволили з нього зробити ефективну ББМ з можливістю вогневої підтримки і не дозволили це зробити зараз.
Тим часом російська армія, загнана в глухий кут через безвихідь, обумовлену відсутністю здорових технічних рішень, почала плодити шалену кількість нераціональних гомункулусів.
МТ-ЛБ та 2С9 "Нона"
Одним із перших експериментів російських похмурих геніїв стала спроба встановлення на МТ-ЛБ вежі 120-мм установки 2С9 "Нона". Проте важка башта не прижилася на МТ-ЛББ, значно обмежуючи її рухливість, і не давала потрібної точності ураження цілей.
Але, що найважливіше, маса башти настільки тиснула на шасі тягача, особливо під час імпульсу в ході ведення вогню, що ряд вузлів МТ-ЛБ виходили з ладу, і ББМ нерідко після відстрілу не могла залишити позицію.
МТ-ЛБ та 2-УК-Т
Через деякий час на МТ-ЛБ стали встановлювати спарки 2-УК-Т з 12,7-мм кулеметами ДШК. Але справа в тому, що ці корабельні установки розміщувалися свого часу на торпедних катерах проєкту 123К і 123БІС 1940-1945 років з усією специфікою, пов'язаною, наприклад, із остійністю.
Загалом це було відносно непогане, проміжне рішення, і у разі правильного доопрацювання воно могло б прижитися, але руки у Кулібіних не дійшли довести справу до пуття.
МТ-ЛБ та 2М-3М
Найбільш спірним і згодом сміховинним стала установка на МТ-ЛБ корабельної 25-мм спарки 2М-3М.
2М-3М – це двоствольна автоматична корабельна артилерійська установка калібру 25-мм. Її ефективна дальність стрілянини – 3 км, а скорострільність – до 300 пострілів за хвилину.
Складалося враження, що росіяни встановили цю корабельну установку на МТ-ЛБ насамперед для боротьби з БПЛА. Але загалом сама ідея такого симбіозу мала з самого початку викликати питання.
Насамперед 2М-3М – це корабельна артилерійська установка, що створювалася, наприклад, з урахуванням коливання моря та стабілізації (остійності) залежно від коливань. Тобто знищення повітряної цілі із сухопутної установки та морської (навіть банально – артилерійської) мають принципові відмінності.
Також в установки вельми специфічний приціл КМТ-25 (коліматорний кільцевий ракурсний) та унікальний бронебійний снаряд А3-БР-85, який для знищення цілі має безпосередньо уразити її. Тобто снайперська стрілянина снарядами, що вимагають прямого влучення, за допомогою прицілу, для освоєння якого має бути практика?
Але найголовніше те, що 2М-3М на МТ-ЛБ виглядала гротескною шпаківнею! Сама МТ-ЛБ втрачала в мобільності через півторатонну 2М-3М. Вона переставала бути непомітною на місцевості, але в поворотах виникав ризик дорожнього ексцесу з переворотом чи відвалюванням самої установки.
Через деякий час 2М-3М стали встановлювати на радянські тягачі АТС-59Г зразка 1969-го року, і це на перший погляд була досить непогана альтернатива МТ-ЛБ. Адже тягач мав вантажопідйомність 3 тонни, і його стабільність дозволяла безпечніше застосовувати спарку 2М-3М. Але проблемою для росіян стала неповороткість АТС-59Г порівняно з МТ-ЛБ і просто драконівське споживання палива. У результаті у зоні бойових дій МТ-ЛБ з 2М-3М з'являється дедалі більше.
МТ-ЛБ і 2Б9 "Васильок"
Також на МТ-ЛБ встановлювали самохідний автоматичний гладкоствольний міномет калібру 82 мм 2Б9 "Васильок", розроблений у 1946 році. Причому встановлювали кустарно і поспішно, навіть без закріплення чи хоч найменшої ознаки заводського доопрацювання.
Раніше з'являлися варіанти розміщення 2Б9М на базі МТ-ЛБ і БМП-1, але це були заводські експерименти з варіацією підвищення вогневого потенціалу тягача і розширення його функціоналу. У цьому зберігався більш-менш, але прийнятний показник точності.
МТ-ЛБ та А-22 "Вогонь"
У червні 2023 року було опубліковано першу фотографію МТ-ЛБ із встановленими на неї корабельними 140-мм реактивними установками МС-227, що входять до комплексу А-22 "Вогонь".
Цей комплекс свого часу входив до складу озброєння малих десантних кораблів на повітряній подушці проєкту 12322 "Зубр". Вони були унікальною розробкою, що вироблялась на суднобудівному заводі "Море" та "Алмаз". Але низка критично важливих вузлів – наприклад, установка М35 – вироблялися в Україні. І після окупації Криму, незважаючи на регулярні заяви росіян про відновлення виробництва "Зубрів", вони так і змогли це зробити.
У результаті серійних "Зубрів" так і не з'явилося, а ті, що були, стали ламатися і не підлягали ремонту. Через це комплекс А-22 "Вогонь" стали застосовувати, як це водиться у росіян, не за призначенням, та ще й з обмеженням ефективної дальності стрільби у 800 метрів і не ефективною до 4 км.
Як підсумок – 24 вересня 2023 року були опубліковані кадри першого знищеного тягача МТ-ЛБ з А-22 "Вогонь".
МТ-ЛБ та РБУ-6000
Минулого тижня у відкритих джерелах з'явилося перше фото МТ-ЛБ із встановленою на ньому корабельною бомбометною системою РБУ-6000.
РБУ-6000 встановлювалася на радянських кораблях із 1960-х та дозволяла вести вогонь реактивними снарядами (глибинними 213-мм бомбами РГБ-60) на дистанції до 4,5 км.
Фактично таким чином було створено імпровізовану РСЗВ для малих дистанцій, що веде вогонь у режимі "кудись туди", що не дивно. Не дивно, оскільки будь-яка флотська система кардинально відрізняється за принципом ведення вогню від сухопутної і РБУ-6000 не є винятком.
Ну, і окремо класичне: МТ-ЛБ – це тягач, а не шасі для різноманітних установок. А тому бомбометна система масою більше трьох тонн із повним боєкомплектом, що обтяжує її майже до п'яти тонн, – це ще те знущання з бідної мотолиги, що призводить до виходу з ладу вузлів бази та критичного зниження мобільності.
ПІДСУМКИ
Російські Кулібіни в умовах гострого дефіциту ББМ та нестачі потенціалу серед наявної техніки цілком передбачувано стали використовувати одну з найбільш масових та відомих своєю прохідністю платформ. Але вона не призначена для високих навантажень, і надмірна перевага негативно позначається як на її мобільності, так і надійності.
Специфічні системи, переважно флотського типу, найменше вписуються на сухопутну МТ-ЛБ. Хоча цей факт також наводить на думку про обмежені можливості застосування традиційних бойових модулів, через що в Росії такою популярною стала установка старих, радянських флотських установок зі своєю специфікою.
З урахуванням усього зазначеного можна говорити не лише про те, що поява російських гомункулусів у зоні бойових дій – це, крім критичного дефіциту ББМ, ще й найгостріший брак бойових модулів, що збільшує вогневий потенціал броньованих транспортних засобів.
За півтора року повномасштабної війни російська армія скотилася до рівня сирійської, або навіть гірше – до банального ІДІЛ.
