16 березня 2022 року маріуполька Юлія Мороз називає своїм другим днем народження. Жінка із батьками була цього дня у драматичному театрі, коли армія РФ скинула на нього бомбу. Матір жінки дістала поранення голови, Юлія із батьком та кішкою лишились неушкодженими фізично, проте ще довгий час відчували наслідки пережитого. Бомбардування драмтеатру, порятунок та шлях з Маріуполя — публікуємо її розповідь. Далі — пряма мова, — повідмляє Суспільне Чернігів.
З 24 лютого по 6 березня ми жили вдома. Жили, як в пеклі, без світла, води, газу та тепла. Дуже було страшно, особливо, коли літак скидав авіабомби на житлові будинки.
6 березня ми вирішили з сусідами виїхати за межі міста. На блокпосту всю колону завернули, бо почався обстріл, і ми зупинилися в драмтеатрі. На той час драмтеатр використовувався як бомбосховище.
Фото: Пошкоджений обстрілами будинок, Маріуполь, Донецька область, весна 2022 рік. Джерело: Маріуполська міскрада
У драмтеатрі нам давали там окріп. Пам’ятаю, як ми дві години стояли в черзі за окропом. Я стояла і плакала: в 21-му столітті стояти за окропом, хто б міг подумати. Стояла я за цим окропом і плакала.
Підвал та бомбосховище були вже заповнені. Ми втрьох — я, мама, тато і ще була наша кішка — розмістилися на другому поверсі на театральних кріслах. Казали, що буде "зелений коридор", і ми зможемо виїхати, будуть автобуси. І з 6 по 16 березня ми були в драмтеатрі. Було дуже багато людей.
Але 16 березня якраз багато людей виїхали з драмтеатру. Так, в цей день дуже багато з нашого другого поверху людей – тих, котрі були люди з нами поруч, — повиїжджали. Це врятувало життя.
Люди були і на першому, і на другому, і на третьому поверсі. Це сталося, здається, близько 9:30-9:40. Ми були на другому поверсі. В той час я спустилася в хол драмтеатру. Тільки спустилася, стався дуже потужний вибух. Там були такі колони, мене притиснуло до колони. Летіло скло, каміння, пил. Люди почали кричати. Я нирнула в цей пил, побігла на другий поверх, бо там були батьки.
Фото: Приміщення Донецького академічного обласного драматичного театру після бомбардування армією РФ, Маріуполь, Донецька область, березень 2024 рік. Джерело: Associated Press
Коли прибігла, побачила, що мама вся в крові. В неї відкрита черепно-мозкова травма. Втрьох ми спустилися вниз в підвал драмтеатру. Там я обробила мамі рану як змогла. В мене в сумці були перекис і бинт, так і надавала допомогу мамі. Водичкою промила рану, замотала, примотала трошки, і ми пішли в філармонію.
Тоді стали кричати, що горить драмтеатр, і треба виходити. Було багато поранених людей це було дуже страшне. Ми вийшли, але було дуже страшно, бо весь час тривав обстріл. Тоді цілодобово обстрілювали.
Ми перейшли в філармонію, яка за хвилин 15-20 від драмтеатру. У філармонії була медсестра, в неї були ліки. Вона надала допомогу мамі, і вона дала мені для мами антибіотики.
Фото: Батьки Юлії Мороз. Джерело: з особистого архіву Юлії Мороз
Цю ніч ми провели в філармонії. А наступного дня хлопець, який був там комендантом, сказав, що є "швидка", бо у мами була сильна кровотеча. Він сказав, що можна буде намагатися виїхати. Ми швидко зібралися і поїхали.
"Швидка" нас вивезла у Мангуш, що 20 кілометрів від міста. Там вже в лікарні був лікар, він обробив мамі рану. У Мангуші, коли мамі обробили рану, подзвонила знайомій, і вона забрала нас до своїх батьків в Ялту.
Десять днів ми ще були там, сиділи без води, без всього. Звідти вже волонтери нас вивезли в Вінницю. Ми їхали до Вінниці два дні, у вантажному "бусі" на підлозі. Проїхали 13 російських блокпостів.
Коли ми доїхали, маму поклали в лікарню, потім їй дали другу групу інвалідності.
Наша кішка голодувала. Ми взяли її корм, але коли був авіаудар, все там втратили. І вона, бідна, голодувала. В Мангуші теж голодувала. Я шукала, але корму не було — все зачинене. Вона голодувала до приїзду у Вінницю. І наразі є стрес, тепер де колись який шурхіт — відразу лякається.
Фото: Кішка Буся. Джерело: з особистого архіву Юлії Мороз
Батько залишився в філармонії. Потім його вивезли російські військові в Мангуш, заселили в дитсадок. І він лишався там. Ми про нього нічого не знали ще протягом місяця. Потім він вже вийшов на зв’язок з нами.
Коли він вийшов на зв’язок, вивезти його було непросто. Знайшли таксі до Бердянська, з Бердянська — на таксі до Запоріжжя. А вже звідти він дістався до нас через два місяці тільки.
Весь цей час ми плакали. От сідали їсти і плакали, бо ми не знали: ми їмо, а чи їсть він. Він дуже хворів. Коли повернувся до нас, десь, кілограмів 50 важив, дуже схуднув. Згадувати мені дуже важко. Це наш другий день народження. Дякувати богові, що ми живі. Раніше — одразу в сльози. І нині все одно дуже важко.Ми виїхали без нічого, в тому в чому були. Взяли документи та кішку з собою. Все, більше нічого не було. Я працювала в Маріуполі в бюджетній сфері та продовжую працювати бухгалтером в бюджетній сфері. Зараз нам перестали платити з 1 березня "переселенські", і дуже важко. Хоча все одно я кажу, що ми цінуємо набагато більше життя, ніж раніше. Я розумію, що всі цінності, які здавалися важливими, дрібниці, через які ми переживали, то все таке неважливе. Треба цінувати життя.
Маріуполь зовсім інший вже став. Так хочеться, щоб він вже повернувся в Україну, щоб був мир. Звісно, звісно є мрія повернутися додому. Але тільки, щоб в Україні.
Фото: Юлія Мороз. Джерело: з особистого архіву Юлії Мороз
Скільки людей загинули в драмтеатрі
Досудове розслідування бомбардування Маріупольського драмтеатру триває. Злочин кваліфікували зі ч. 2 ст. 438 кримінального кодексу України: порушення законів та звичаїв війни. За попередніми даними, що їх озвучила Донецька обласна прокуратура у березні 2023 року, слідству відомо, що близько 600 людей загинули, і ще 400, що перебували в театрі, дістали поранення.
Цьогоріч Суспільному Донбас у Донецькій обласній прокуратурі у відповіді на запит повідомили: СБУ продовжує досудове розслідування, факт бомбардування драмтеатру — частина об’єднаного кримінального провадження.
"Слідчими слідчого відділу 2-го управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях під процесуальним керівництвом Донецької обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у об’єднаному кримінальному провадженні, в тому числі за фактом бомбардування будівель «Донецького академічного обласного драматичного театру» та «Центру первинної медико-санітарної допомоги № 3 м. Маріуполя» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України", — відповіли нам.
Головне фото: Glavkom
Джерело: Суспільне Чернігів
Як повідомляв MYNIZHYN, росіяни здійснили ракетний удар по чернігівському драмтеатру..
