Пошук по сайту: купці

з найдовших вулиць міста, що веде з урочища Ветхе до центру міста. Цією дорогою, а пізніше утвореною довкола неї вулицею, купці, чиновники, дипломати і подорожуючі заїздили до Ніжина. Є рух людей, отже є й обіг грошей між подорожуючими

найдавнішого мешканця. Передмістя довкола якого виникли заміські садиби жителів Старого міста. Місце, де жили цілі династії купців, ремісників та підприємців. Коли мова йде про ніжинські пам’ятки та туристичні локації,

порядки заводити. Міське самоврядування та суд обирались на визначений час та мали чіткі повноваження. Створювались спілки купців, а ремісники об’єднувались у цехи за фахом. Ці організації слідкували, щоб ні кого з учасників

роль грали річки. Завдяки їм можна було дістатись віддалених куточків: влітку човнами, а взимку по кризі. Найбільше давніх купців манили південні землі, де квітла антична цивілізація. В тих краях було повно цінного краму, гарних

замку. Довкола були передмістя або прилеглі села – Магерки, Овдіївка, Ковалівка тощо. В самому місті жили переважно купці та ремісники. В замку постійно чергувала військова залога. Місцеві козаки намагались селитись окремо,

майданчиком на території Лівобережної України. Тут можна було придбати товари з усіх куточків світу. Уже в XVII ст. грецькі купці, які мешкали в Ніжині, продавали каву, яка була дуже популярна – на той час у місті було

незамінної в ті часи, червоної фарби. Нею фарбували одяг і навіть бойові знамена. Вельможі з усього світу посилали по неї купців. Платили за цю фарбу золотом, а рецепт її виготовлення на Русі тримали в суворій таємниці.    Вивозили

є ялтинською тільки в Ялті. Серед місцевих селян і досі побутує легенда про царицю Катерину ІІ, якій грецькі купці подали до столу засолений в бочці «ніжинський огірок». «Отнинє к царському