Бути мамою - найтяжчий труд. Материнство може настільки виснажити, що хочеться заховатися в печеру і не виходити звідти цілий місяць. І все, що відбувається у світі вас абсолютно не цікавить... Вам просто потрібен спокій...
Іноді ви прокидаєтеся глибокої ночі, тому що ваше немовля плаче, а ваш чоловік хропе поряд з вами, ваша кішка згорнулася калачиком і дрімає біля ваших ніг, навіть ваші дикі бездітні друзі давно сплять, і ви почуваєтеся єдиною людиною у всьому світі, яка не спить.
Іноді ви дивитеся в дзеркало і навіть не впізнаєте людину, яка дивиться на вас. Сальне, сплутане волосся, що давно потребує оновлення фарби; темні, запалі очі; бліда, зруйнована гормонами шкіра, яка не бачила сонця вже кілька тижнів. Навіть ваше власне відображення змушує відчувати себе втраченою.
Іноді ви прокручуєте стрічку Facebook з дитиною, прив’язаною до вас третю годину поспіль, і бачите своїх друзів у поїздці, або у вашому улюбленому винному барі, або смієтеся над чиїмось жартом, і почуваєтеся самотньою.
Іноді, незважаючи на те, що ви провели цілий день з іншою людиною, приклеєною до ваших грудей, ви відчуваєте, що опинилися в повній ізоляції. Ви не говорили нормальних дорослих слів, нормальним дорослим голосом нормальній дорослій людині, і насправді ви взагалі нічого не зробили продуктивно.
Іноді материнство – це просто самотньо. І це нормально. Бо знаєте що? Це також корисно. І хвилююче, і приголомшливо, і захоплююче, і близько мільйона інших синонімів для «дивовижно».
Тому що навіть якщо зараз ви почуваєтеся спустошеною та порожньою, ви не завжди будете такою. Подивіться на все простіше. Ось ваша дитина дивитися вам прямо в очі, говорить «мама» і агукає, ви розумієте, що неймовірне щастя. Саме ці моменти визначають материнство, а не самотність.
Усім мамам здається, що решта світу їх забула: будьте впевнені, що це не так. Він все ще там, чекає, коли ви повернетесь до нього. Це просто сезон життя, друзі. Це складний період, але він пройде, як і пори року.
Коли вам стане самотньо разом з вашою дитиною, просто візьміть немовля на руки, пригорніть до себе, візьміть його маленьку ручку і подивіться в очі... Бачите, малюк ще самотніший, ба мама є, але вона не поруч. Обійміть його ще міцніше, поцілуйте і любіть, любіть, бо ніхто інший не буде любити малюка так, як його мама.
