Завантаження ...
banner
banner

Вони - за адреналіном і власним “я”, а у нас — будні?

Страшна трагедія сколихнула і Ніжин, і Україну — трагічна смерть трьох дітей, трьох друзів. Підлітки знайшли і розвагу, і смерть на приватній будівлі, що розвалювалася від часу і бездіяльності дорослих. Це сталося 6 липня

Недобудови, трагедія

Фото: Правда Тут Ніжин

Страшна трагедія сколихнула і Ніжин, і Україну — трагічна смерть трьох дітей, трьох друзів. Підлітки знайшли і розвагу, і смерть на приватній будівлі, що розвалювалася від часу і бездіяльності дорослих. Це сталося 6 липня.

А вже 12 липня, працівники комунального ринку “Прогрес” стали свідками дитячих розваг на даху котельні старої бані. Телефонували до поліції, зафотографували, аби можна було упізнати і батькам, і педагогам … і були шоковані побаченим — на даху ектремалили дівчатка.

Автор: Наталія Сокол

Трагедія, що сталася в місті 6 липня, поставила “на коліна” всіх: владу, громаду, батьків, але… але не дітей. Вся кагорта дорослих у пошуку варіантів рішень для ставших ну дуже очевидними проблем, а діти, діти продовжують свої, недитячі розваги. Чи зроблять висновки дорослі? Зроблять, кожен в міру свого місця в соціумі.

Посадовці шукатимуть шляхи перекриття доступу до екстремальних розваг і видадуть купу розпоряджень та приписів, сформують плани заходів і визначать відповідальних осіб. Батьки, в переважній більшості, проведуть розмови з дітьми у форматі “ ти що, не розумієш?”. Педагоги збільшать кількість бесід, виховних годин на теми безпеки життєдіяльності. Громадські організації та активісти візьмуть під нагляд дії влади та педагогів, можливо навіть сформують групи в соціальних мережах, об’єднуючи небайдужих задля попередження наслідків ситуації, що розвивається поза бажаннями дорослих.

А що зроблять діти?

Діти продовжать свої власні пошуки своєї особистості, становлення свого “Я”. Бо саме так пояснюють психологи те, що відбувається у підлітковому віці.

Питання сьогоднішнього дня — чому підлітки обирають ігри з присмаком недитячого адреналіну? Звідки прагнення “ковтнути” цю модну пігулку, нехай навіть з ризиком для життя? Спілкування з тими, кого вдається захопити на небезпечних розвагах шокує дорослих.

“Спочатку це адреналін, потім звикаєш і отримуєш менш гострі відчуття, але теж приємні. Зате адреналін відчуваєш у ті моменти, коли тебе намагаються піймати, коли приїжджає поліція!” “Для нас важливо відкривати нові об’єкти. У такі моменти відчуваєш: там ще нікого не було, ти – перший! Ось це щастя!” Це пояснення підлітків, які займаються дослідженням закинутих будівель, “катанням” на дахах електричок. Не поспішайте одразу ставити клейма “неблагополучні діти”. Якраз і ні. Це просто діти сучасного світу, світу, який їм створили ми, дорослі.

Тож і вся відповідільність і “до” і “після” того що може статися з нашими дітьми тільки на нас. І втішати себе, що ми зробили для них все: є що їсти, що вдягти, є круті телефони і смартфони, компи, кишенькові кошти і чи не щоденна фраза “чого тобі ще не вистачає?”, сьогодні не варто, це занадто мало. Не міряйте життя дітей дорослими мірками. Не “надягайте” на них своє сприйняття світу і свої емоції. Зрозумійте, вони шукають себе і своє.

Ми можемо допогти у цьому пошуку, а можемо втратити. Не переносьте навики виховання зі свого дитинства, тоді світ був іншим, і люди були іншими. Сучасне покоління людей нероздільно пов’язане з інформаційними технологіями, які впливають на всі сфери суспільного життя, на всіх і на кожного.

Діти – не виняток, адже перебувають під впливом нескінченного потоку інформації, який лине з екранів телевізорів, комп’ютерів. Але обсяги цієї інформації у багато разів перевищують можливості дітей сприймати її. Статистика підрахувала, що навіть 5-річні діти не відходять від телевізорів у середньому до п’яти годин на день! А що вже й казати про старших! У їх розпорядженні не тільки телевізор, а ще й інтернет. Він притягує як магніт й міцно утримує в своєму полоні. Діти з головою поринають в інший світ. І в цьому світі все інакше ніж вдома, в школі, і навіть на вулиці.

І признаймося чесно собі, нас влаштовує таке тихе заняття наших дітей, ми маємо змогу займатися своїм, дорослим життям. Хоча іноді, коли виринаємо з буднів, дратуємося на їхні довгі посиденьки біля “компа” і намагаємося їх “вигнати на вулицю”. Та саме там, на вулиці, на свіже повітря вони виносять те, що модне в їхньому віртуальному світі сьогодні — екстремальні розваги. І якщо чуєте від своєї дитини такі дивні слова як “руфінг”, чи “зачепінг”, не радійте її знанню іноземних мов. Це сигнал, що ваша дитина ризикує життям. До всього цього додайте дуже немаловажний аспект — розвиток людини: фізіологічний і психологічний.

Якщо звернутися до фізіології, то з’ясовується, що у підлітків, чия вища нервова діяльність ще не сформована остаточно, росте і розвивається, та нейронна мережа, яка відповідає за обдуманість рішень, ще не сформувалася остаточно. Зате та нейронна мережа, яка відповідає за ризик і імпульсивність, вже функціонує щосили.

Психологія підлітка така, що він жадає довести: я сам, я можу. І велика помилка вважати, що до екстремальних розваг тягнуться лише підлітки з неблагополучних сімей. Від цього не застрахована жодна дитина, яка хотіла б самоствердитися – у своїх власних очах, а частіше в очах оточуючих. І це не обов’язково хлопчики: у деяких дівчаток теж прокидається потяг до «гострих відчуттів», тяга до ризику. Наголошують психологи і ще на одному явищі, яке яке лежить в основі тяги до екстриму, а то й навіть підліткового суїциду – несформованість Я-концепції. Вона проявляється, зокрема, у недбалому ставленні до смерті: підліток вже розуміє, що смерть є, але не розуміє, що вона може статися з ним.

Їм складно уявити, що один необережний рух може обернутися трагедією, що смерть – це назавжди, і це не гра, де можна встати – і знову почати гру… І, зверніть увагу: для підлітків, будь-який ризик – це просто гра.

Адреналін і фото- та відеозйомка, селфі. І на твоїй сторінці в соціальних мережах круті кадри і сотні “лайків” визнання та захоплення. Варто зазначити, що підлітки особливо чутливі до того, як сприймають їх однолітки. І для багатьох із них важливе визнання цінності їх особистості в очах однолітків. А потреба у самоствердженні настільки сильна, що заради визнання себе однолітками, підліток здатний на будь-які вчинки. І найстрашніше те, що екстремальні розваги стають справжнім хобі серед підлітків. Тобто це не один випадок, на кшалт “Я доведе, що і я це зможу”, це стає стилем життя.

Розумію, що читаючи це, ви можете стверджувати собі, що такого не станеться з вашою дитиною, що у вас з нею чудові відносини, що це все журналістська спроба “поумнічать”, що ви самі знаєте як виховувати своїх дітей. Але повірте, найбільша проблема батьків надмірна самовпевненість у своїх “батьківських талантах”.

Почуйте того, хто віком поруч з вашою дитиною, і хто лоскоче собі нерви “крутими розвагами”: “ Дорослі нічого не розуміють, вони думають що все знають про нас… А це наше хобі. Так, хобі. Для одних, щоб закріпитися в тусовці, а для інших, ну от як я, це адреналін. Це — офігенно і це ні з чим не зрівняти, повірте!!! Це круто!!!!” Це слова взяті зі сторінки у фейсбуці 14 літнього В. За кілька днів після цього напису його не стало. І хай це зараз прозвучить цинічно, але саме після таких трагедій батьки починають розуміти що так і не знали своїх дітей, що замало приділяли часу їм, що не втигали за будніми дорослими проблемами побачити очі своєї дитини, почути інтонацію її голосу.

Одвічне питання “ЩО РОБИТИ?” Не цурайтеся допомоги, якщо самі не можете зрозуміти що коїться з дитиною. Не хочете розвивати проблему з педагогом, чи шкільним психологом, недовіряєте — звертайтеся на національні гарячі лінії, шукайте літературу, але не пережидайте ситуацію!

Я дуже не хочу, щоб цей матеріал читачі сприйняли як повчальний. Ні. Я теж мама, я теж доросла людина. Я розумію вас, батьки, у ваших дорослих проблемах і негараздах, у ваших намаганнях “втиснутися” в надважке життя. Але з власного досвіду(маю вже досить дорослого сина) скажу відверто, повністю згодна з фахівцями — розмовляйте з дітьми! Розмовляйте про друзів, фільми, ігри, пригоди, страхи і захоплення, враження за день (і не гребуйте розказати дитині про свій день, свої переживання і перемоги, повірте це важливо для дитини, для довіри між вами, і не думайте, що вони нічого не зрозуміють, адже говорити з дитиною треба серцем) а не чекайте відповіді на питання “ти поїв?”, “що в школі?”, “куди йдеш, коли будеш?”, “чому не позвонив?”, “скільки тобі можна говорити?” та подібні. Ви маєте бути найбільшим другом, за всіх. Знайдіть на це час! Не перекладайте своїх дітей на школу, вулицю, інтернет. Вони ваші діти, ваша кровинка! І не дай Боже лиха, “перезагрузити файл” вже ніколи не вдасться. І не повторюйте класичної помилки: забороняю, забираю.

Що радять психологи? Я провела коротке дослідження і обрала те, до чого схиляються всі без винятку. Знайомтеся.

“Щоб захистити підлітка від непотрібного ризику і пошуку пригод, розмовляйте з ним: кажіть, що ви його любите і він вам дорогий. Можливо, ваш підліток просто не замислюється про те, що, якщо з ним щось трапиться, для його батьків це буде крах. Говоріть з ним про героїв, що рятують чиїсь життя, підкреслюйте, що ризик – справа благородна, але лише тоді, коли він виправданий, а невиправдане «геройство» – дурість і ознака дитячості.

Ще один спосіб позбавлення підлітка від зайвої тяги до адреналіну – це дозована, безпечна «видача» адреналіну. Нехай лоскоче собі нерви соціально прийнятним і безпечним для життя способом: можна покататися на «американських гірках», можна зайнятися єдиноборствами… Правда, організовувати дозвілля краще з дитинства: в 13-14 років вже складно щось нав’язати.

А ще – цікавтеся життям своєї дитини: де вона буває, чим займається, з ким спілкується, що її цікавить? Якщо у вас будуть довірчі відносини, це знизить можливість виникнення у підлітка деструктивних захоплень. І не соромтеся проконсультуватися з психологом, якщо не знаєте, що робити: все-таки ситуація не з простих.”

“Підлітки завжди відрізняються тягою до ризикових занять через перебудову нервової системи у їхньому віці. Але далеко не всі з них йдуть на такі крайнощі, як руфінг і зачепінг, розповідає дитячий психолог. За його словами, хлопці вибирають для себе такі заняття, коли у них немає емоційного контакту з батьками. Дітям може не вистачати батьківської любові, уваги або поваги. У таких випадках, щоб відчути себе живим, дитині потрібно випробувати дуже сильні емоції. Їх дають йому такі екстремальні заняття. Батьки – це люди, з якими у дитини встановлено найголовніший зв’язок, а проблеми у школі чи у спілкуванні з однолітками вже другорядні.”

“Діти вибирають небезпечні хобі через нестачу батьківської уваги та любові. На його думку, якщо дитина ризикує життям, – це ознака суїцидальної готовності. Це прояв прихованої депресії, яка спостерігається у більшості підлітків, коли вони не усвідомлюють, що підсвідомо прагнуть померти. Він начебто і розважається, але це забава на межі життя і смерті.У групі ризику – не тільки діти з неблагополучних сімей, а й ті, у кого заможні батьки. Коли у мами і тата багато грошей, вони зайняті своїм бізнесом, якимись розвагами і часто їм не до дитини. Але дітям потрібні саме батьки, а не хтось інший.”

“Якщо дитина вже вибрала для себе екстремальне заняття, то воно вказує на складнощі у відносинах з батьками і не можна повернути довіру за один день. Щоб зрозуміти, що відчуває дитина, потрібно розбиратися у віковій психології. Батькам не завадило б прочитати кілька книг з психології, яких зараз багато у вільному доступі.”

“Щоб відволікти дітей від екстремальних занять батькам слід проводити з ними більше часу. Це повинен бути не просто спільний перегляд телевізора. Рушайте разом на природу, сходіть на якийсь культурний захід, а головне – покажіть, що любите дитину.”

“Щоб дитина кинула лазити по дахах і вагонах метро, потрібно разом з нею придумати заняття, яке буде приносити стільки ж яскравих емоцій. Поговоріть з дитиною на рівних. Спробуйте зрозуміти, чого їй не вистачає у повсякденному житті. Запитайте, які емоції приносить їй хобі і намагайтеся спільними зусиллями знайти інше заняття, яке буде таким цікавим, але менш небезпечним”.

Підлітковий період займає виключно важливе місце у процесі формування особистості. Його по різному називають: «мутаційна фаза розвитку», перехідний, переламний, «транзитний» етап дорослішання, «остання глава дитинства». Особливість підліткового періоду розвитку в тому, що базується він на конкретних, цьогочасних обставинах розвитку суспільства. «Виявляючи гострий інтерес до сучасності, підліток шукає своє місце в навколишньому світі, тонко сприймаючи усі відхилення і недоліки у діяльності, поведінці конкретних людей і суспільних інститутів. Тому дисгармонія соціально-економічного розвитку суспільства чітко позначається на особистісному становленні підлітків», – наголошує педагог, психолог Давид Фельдштейн.

У цьому матеріалі інформація для батьків. Але! Шановні дорослі, шановні ніжинці! Якщо на ваших очах, діти “граються” на недобудовах, дахах багатоповерхівок, аварійних спорудах, катаються екстрім на транспорті всіх видів — не будьте стороннім споглядачем! Впевнені у своїх силах, зупиніть, порадьте припинити! Все занадто екстремально — викликайте поліцію!

І хочу звернутися до всіх небайдужих! Давайте для наших дітей придумаємо особливе місце “Територію Д”, і хай там буде достатньо можливості проявити себе, проявити навіть тим, хто не хоче ходити в секції та гуртки. Давайте дамо можливість дітям самоорганізовуватися у сучасному просторі. Агов, молодіжні організації, пропонуйте своє бачення свого громадського простору! А поки ми гуртуємося, шановні можновладці, зробіть все, щоб доступ до “адреналінових об‘єктів” інфраструктури нашого міста був максимально недоступним.

Джерело: Правда Тут

Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: