Художники, дизнайнери, поети – одним словом люди, які люблять створювати щось нове на своїй полотнах, на аркушах паперу відображати думки у вигляді віршів.
Сьогодні MYNIZHYN поспілкувався з дівчиною, яка малює картини та пише вірші.
Знайомтеся - Ярослава Тимошенко (21 рік). Молода художниця, графічна дизайнерка з Ніжина.
Дівчина навчалась в Ніжинській мистецькій школі при КЗ "НФККіМ" імені Марії Заньковецької, на художньому відділі. Згодом – у Ніжинському фаховому коледжі культури і мистецтв імені Марії Заньковецької, за спеціальністю «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація».
На фото Ярослава Тимошенко. Фото з архіву
Цьогоріч вона завершила навчання в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури за спеціальністю «Графічний дизайн». Дівчина малює картини, портрети, розробляє дизайни. Останнім часом також пише вірші.
На своїх полотнах дівчина відображає природу або певні місця, заклади, які припали їй до душі.
Детальніше про все це читайте у нашому матеріалі.
- Ким ти себе вважаєш? Дизайнером, ілюстратором чи художником?
- Я вважаю себе митцем. (Посміхається – авт.). Для мене дизайн, малювання картин та ілюстрацій дуже тісно повʼязані між собою. Це просто моє бачення, яке я можу втілювати в різних формах. Для мене важливіше сенс, який вкладаю у всі ці види творчості.
- Малюючи, на яку реакцію ти очікуєш від суспільства, тобто чи прогнозуєш ти, що публіка прийме, а що ні?
- Намагаюсь нічого не очікувати, завжди прагну створювати те, що подобається в першу чергу мені. І я думаю, саме тоді воно живе й особливе. А свої люди обовʼязково знайдуться, якщо залишатись вірним собі.
- Де можна побачити твої картини? Чи була у тебе виставка?
- Публікую всі свої роботи в інстаграмі, тіктоці, фейсбуці. Також, маю сторінку на платформі Behance, де демонструю роботи з дизайну.
Вживу мої картини можна побачити в Ніжині різних крамницях та кавʼярнях нашого міста. Персональних виставок наразі не мала.
Брала участь у виставці плакатів «Плакатова зброярня» в галереї КОНСХУ «Митець» у Києві, та у міжнародній виставці студентських плакатів «ДІМ. НОМЕ. КОТ» у Фінляндії.
Раніше ми писали: Дівчина родом з Ніжина, яка має групу інвалідності – кандидатка в паралімпійську збірну України
- А що саме ти переважно малюєш? Чи відображала на своїх полотнах події війни?
- Здебільшого малюю пейзажі і портрети. Моя найбільша любов - це картини олійними фарбами на полотнах або гуашшю на кольоровому папері. Це природа або певні місця, заклади, які припали до душі.
Портрети малюю у власній яскравій техніці. Люблю їх за те, що кожного разу це щось абсолютно нове. Намагаюсь передати певний характер, настрій людини. Вловити схожість, але основне - певну енергетику, відчути людину через малюнок і кольори.
Події війни здебільшого відображала в дизайні. Це були соціальні плакати, в яких намагалась передати незламність і стійкість українського народу.
- Що відчуваєш, коли відображаєш на полотні тут чи іншу картину? Чи не втрачаєш відчуття часу, чи малюєш вночі?
- Кожен раз відчуваю щось нове і здебільшого малювання мене заспокоює. Це як певна медитація для мене. Щось дається легко, щось важче. Але кожного разу це нова особлива історія, яку дуже ціную.
Відчуття часу… скоріш за все втрачаю, бо віддаюсь процесу наповну. Це та діяльність, де я повністю присутня і можу бути тут і зараз. Вночі зазвичай не малюю, але пізно ввечері можу.
- Чи є тебе кумири, улюблені художники?
- Скоріше, є люди, які надихають на творчість і рух вперед. Мистецтво, яке надихає. А також люблю різні події, подорожі, цікаві, нові місця.
- Як ти вважаєш, чи будуть говорити про мистецтво років так 50? На якому ми етапі? Куди рухаємось? Твоя думка з цього приводу?
- Сподіваюсь, що про мистецтво говоритимуть вічно. Зараз споглядаємо чималий вплив технологій і штучного інтелекту. Але гадаю, «жива творчість» все ж таки завжди буде актуальною. Це те, що відчувається, те, що викликає емоції. Людей це чіпляє, якими б ці емоції не були.
- Ти говорила про написання власних віршів. Про що вони?
- Про життя, про свободу. Про те, що завжди варто памʼятати про свої мрії і слідувати їм. Про те, що сила завжди всередині тебе і все під силу. Пишу про те, як важливо памʼятати про свою внутрішню дитину, залишатись людяними і насолоджуватись моментом тут і зараз.
- Чи маєш вій власний девіз по життю?
- Вірити в себе. Намагатись бачити світло в найтемніші часи і залишатись вірною собі і своїм цінностям та мріям. Із вдячністю та легкістю відноситись до життя.
Фото з архіву Ярослави
Вас може зацікавити: З 25 серпня по 9 листопада 2025 року у відділі «Художній музей» Ніжинського краєзнавчого музею ім. І. Спаського проходила виставка сучасного мистецтва «Ніжин завжди різний», що об’єднала твори 28 народних майстрів образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва міста. Серед них — художниця Наталія Хуторна.
