Похмура погода, часом мокрий дощ, вітер. Все ніби змовилось для того, щоб додати смутку та жалю батькам і друзям, товаришам і просто знайомим загиблого кілька днів тому зоні АТО 25-річного бійця 95-ї окремої аеромобільної бригади Олега Бикова.
Похмура погода, часом мокрий дощ, вітер. Все ніби змовилось для того, щоб додати смутку та жалю батькам і друзям, товаришам і просто знайомим загиблого кілька днів тому зоні АТО 25-річного бійця 95-ї окремої аеромобільної бригади Олега Бикова.
Об 11-й годині біля під’їзду будинку, в якому жив загиблий герой зібрались його рідні та знайомі, оркестр грав траурну музику, а сльози на очах не стримував майже ніхто. Коли винесли труну з тілом солдата, траурна процесія вирушила до вулиці Шевченка, де на зупинці Об’їжджій вже чекала ритуальна машина. Сусіди і просто перехожі зібралися вздовж дороги віддати останню шану герою. Вже біля автомобіля було змінено плани і вся процесія вирушила до Всіхсвятської церкви, в якій мали відспівувати Олега, пішки. Вулиці Шевченка, Батюка, Московська і Гребінки, по яких йшла траурна хода, зупинилися, люди стояли зі сльозами проводжаючи в останню дорогу хлопця.
На жаль, вже звичним маршрутом, траурна процесія вирушила до пам’ятника Небесній Сотні. Знову воїни з прапором та портретом загиблого Героя очолюють ходу, а весь шлях до пам’ятника – суцільний живий коридор з молоді. Живі квіти встеляють останній шлях солдата.
Далі – площа І. Франка, де останнє прощання, прощання городян зі своїм захисником, захисником України. Оркестр виконує гімн і навіть на протилежній стороні площі люди стоять з прикладеними до серця руками.
