28 Серпня 2018
1919
37-семирічний Олександр Коломієць з Борзни заробляє на сплавах човнами по річці Сейм (притока Десни) та по Десні. У туристичному бізнесі задіяна родина. Дружина, сестра, чоловік сестри
37-семирічний Олександр Коломієць з Борзни заробляє на сплавах човнами по річці Сейм (притока Десни) та по Десні. У туристичному бізнесі задіяна родина. Дружина, сестра, чоловік сестри.
Біля міста Батурин Бахмацького району на березі Сейму зупиняється мікроавтобус. Олександр з сестрою знімають байдарки, несуть до води.
— Не важкі, 35 кілограмів, менші — 28, — підтримує човен 30-річна Наталія Коломієць. — Удвох із братом на бус закидаємо, удвох знімаємо.
Почали організовувати сплави у цьому році, готувалися з минулого.
— Закупили човни, жилети, — розказує Олександр Коломієць. — Більшість ходить на каркасних човнах «Тайменях». А ми придбали сучасні пластикові «Колібрі». Двомісні і одномісні. Двомісні — наші українські. Є одна байдарка французька, одна американська. Американська експедиційна коштує 1000-1200 євро. Українська «двієчка» — 15 тисяч гривень. Хочемо ще «шестірку» купити (човен на 6 місць).
Я туризмом займаюся, і ці байдарки — туристичні, — продовжує. — Дуже специфічних навичок не потребують. На воді стоять добре, йдуть по воді добре. Якщо надягти жилет, то можна не боятися навіть тим, хто не вміє плавати.
Туристи переважно із Києва. У Києві більше грошей для відпочинку. Наш регіон незвичний до такого використання вільного часу. Працюють на городі. їм тяжко іти на сплав, на спортивні заняття. Більше налаштовані на пасивний відпочинок, алкоголь.
— З регіону мало, але цікавляться, — не погоджується сестра.
— Дводенний сплав з Батурина до Великого Устя Сосницького району плюс екскурсія по Батурину — 1000 гривень з людини, — говорить Олександр. — Це без трансфера (доставки) людей до місця. В тисячу входить прокат байдарок, жилети, весла, харчування.
— Перекус — бутерброди, печиво, — знайомить з меню Наталія. — Увечері — юшка. Якщо хтось хоче шашлики — або купуйте м’ясо і готуйте, або ми приготуємо за додаткову плату. На ранок — каша. Головне — транспорт, компанія. На прокат багато беруть. Ми людей на Сеймі висадили, просять: «Через три дні нас заберіть там-то». Година за прокат — 30-40 гривен, до 50. Доба — 350 гривень за «одиничку» (одномісний човен), 450 гривень за «двієчку». Пливете, стомились — зупинились, розвели вогнище, полежали. Багато хто питає: «Там (біля Батурина) нічого не набудовано, там дико?» Хочуть тиші, палатку поставити, переночувати.
— Конкуренція велика на ринку організації сплавів? — звертаюся до Олександра.
— Є. В Києві, Чернігові, Конотопі Сумської області, у Сосниці. Багато хто ходить. Напрокат беруть човни у столиці, їдуть сюди, сплавляються. Але ніша не заповнена. Ми тільки почали. У Борзні, у Мені, Сосниці про нас вже знають з особистих знайомств.
— Як заробили, щоб почати бізнес?
— Працював у Києві на «Київ-хлібі». Відкладав, відкладав. Купив байдарки. Поміняв роботу, бо важко було поєднувати з туризмом.
— Скільки можна заробити за сезон?
— Ще і не знаємо, — каже Наталія.
— Восени дві байдарки купили, весною докупили «колібрі», буса. Вкласти — вклали все, коли відіб’ємо...
— Хто придумав сплавлятися на байдарках?
— На Західній Україні це дуже розвинено, всі їдуть туди. Я подивився, перейняв, до нас же ближче.