Голод 1932-1933 років виявився найжахливішою зброєю масового знищення селянства, якою скористався тоталітарний режим в Україні
Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не можемо забути її чорних сторінок. На початку XX століття Україна зазнала непоправної втрати: три голодомори – 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років призвели до загибелі майже 20 мільйонів українців.
Голод 1932-1933 років виявився найжахливішою зброєю масового знищення селянства, якою скористався тоталітарний режим в Україні.
Внаслідок цього масового вбивства, за статистикою, загинуло близько 10 мільйонів українців. Тоді, навесні 1933 року, в Україні щодня помирало голодною смертю до 25000 людей, щогодини – близько 1000, щохвилини – 17 осіб. Середня тривалість життя українців у 1933 році становила 7,3 року в чоловіків та 10,9 року в жінок. Внаслідок штучного голодомору в Україні не народився мільйон дітей. 11 тисяч сіл стали безлюдними.Багато селян ішли до міста у пошуках їжі та гинули просто по дорозі. У людей забирали все до останньої зернини. Тому цей голодомор був визнаний геноцидом.
24 листопада з нагоди вшанування пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій біля пам’ятного знаку, що знаходиться на вулиці Покровській, відбувся мітинг-реквієм. На заході були присутні представники влади, депутати міської та обласної рад, працівники установ і організацій, мешканці міста - всі небайдужі до нашої історії, щоб запалити свою свічку пам’яті, покласти колоски та квіти до пам’ятного меморіалу.
На початку заходу настоятель храму Всіх Святих отець Сергій Чечин, настоятель Свято-Покровського храму протоієрей Михаїл Якубів, священник протестантської церкви отець Володимир Леонтьєв та священники УПЦ КП відслужили панахиду за спокій душ всіх невинно убієнних жертв голодомору.
Міський голова Анатолій Лінник наголосив на історичній пам'яті цієї сумної дати, закликав присутніх не забувати своєї історії і не допустити в майбутньому такої трагедії українського народу.
Пам’ятати про страшні події минулого століття закликав і директор Ніжинського краєзнавчого музею Генадій Дудченко.
Всіх померлих від голоду пом’янули хвилиною мовчання, під скорботні звуки дзвону запалили лампадки та свічки. По тому до підніжжя меморіалу поклали квіти з колосками.
Вихованці театру «Містерія» школи мистецтв при НУКІМ ім. М. Заньковецької виконали тематичну постановку.
Наприкінці заходу організатори символічно пригостили присутніх невеличкими шматочками освяченого хліба.
