20 Січня 2020
3715
"Йод" продовжує розповідати реально-корисні історії українських мандрівників, які надихають на поїздки та доводять, що все в житті можливо. Своєю розповіддю поділився Влад. Йому 24 роки й він
Генбокгун, Південна Корея
Своєю розповіддю поділився Влад. Йому 24 роки й він об'їздив 17 країн. Серед них – ОАЕ, Китай, Японія та країни Європи. Однак зробив це майже з порожнім гаманцем, а для того, щоби переїжджати з країни в країну, часто працював на місцях.
Як йому це вдалося та чому для таких подорожей треба стати романтиком?
Заради першої подорожі продав телефон
- Я не можу назвати себе досвідченим мандрівником, - почав Влад свою історію. - Я катаюся світом з 16 років і поки що, як на мене, проїхав мало країн. Я завжди не любив сидіти на одному місці, а майбутнє з пляшкою пива на лавочці, як у моїх однолітків, точно не видавалося привабливим. Стабільність вбиває в мені дух авантюризму, тому я давно прийняв рішення підробляти на дрібних роботах - типу баристою в кафе або в Польщі на сезонній роботі, - і витрачати гроші на подорожі.
Ніжин, Україна
Пам'ятаю свою першу спонтанну поїздку. Це була зима, сім років тому. Мені було 17 і я втік з дому, щоб разом з подругою вирушити до Пітера. Я зібрав рюкзак, у переході продав свій телефон і купив дешевший, щоб лишилася якась готівка, - і поїхав автостопом у бік кордону.
Мама думала, що я на навчанні в Києві, тож я згадав, що треба бодай якось її попередити. Вже на кордоні написав прощальну смс-ку, потім кинув телефон у кишеню - і вирушив назустріч пригодам.
На російській стороні ми зловили попутку. І, пересідаючи з тачки в тачку, спочатку дісталися Москви. До речі, недалеко від неї сталася моя перша неприємна тревел-історія.
Водій, який підібрав нас на трасі, запросив заїхати до нього в офіс - випити чаю і відігрітися. То була четверта ранку, а голод і бруд неабияк дістали, тому ми погодилися. Але все наше бажання зникло, коли машина почала заїжджати в якусь промзону.
Водила завів нас до кімнати, де сиділи бородаті дядьки, схожі на гастарбайтерів. Чай-то він запропонував, але ми подумали, що береженого Бог береже, і вирішили звалити перш ніж щось станеться.
Озброївшись складаним ножем і перцевим балончиком, я з подругою, немов ніндзя, вийшли навшпиньки з будівлі, доки гастарбайтери були зайняті розмовами один з одним. А як швидко ми бігли назад до дороги - ловити іншу машину - не передати словами.
Так, про Пітер. За дві доби ми його дісталися на фурах з далекобійниками. Я одразу зателефонував мамі, сказав, що живий-здоровий. Після ми постійно телефонували одне одному в подорожах, вона мене підтримувала.
Не робіть так, як я. Завжди давайте знати своїм мамам, що ви живі.
Не робіть так, як я. Завжди давайте знати своїм мамам, що ви живі.
Помпеї, Італія
Часто рятувала людська доброта. Особливо в Азії
- Як надовго я полечу за кордон, залежить від мого спонтанного бажання. Можу рвонути з друзями в Берлін на концерт, а можу сам, орієнтуючись на шкільний атлас, поїхати в іншу країну. Так я потрапив до Грузії й Туреччини, коли мені ще й 20-ти не було.
Важливий нюанс - менталітет людей, що живуть у тих країнах, куди ти їдеш. Через те, що зазвичай, окрім перельоту в один бік, мені ні на що більше грошей не вистачало, часто рятувала людська доброта. Таких історії я привіз багато, особливо з Азії.
Фудзіяма, Японія
Наприклад, в Японії мені декілька разів допомагали місцеві. Спочатку на заправці покликали на піцу. Безкоштовно, ясна річ. Пізніше одна японка підібрала мене на вулиці, брудного і без грошей, привезла в готель, нагодувала і дала переночувати. А ще я працював моделлю для стиліста, який збирав своє портфоліо. Він тоді мені заплатив 10 баксів - я був безмежно щасливий.
У Кореї взагалі потрапив до релігійної школи. Я теж тоді був голодний і босий, і мене забрали в храм місцеві жінка та дівчинка. Мене одягнули в традиційне вбрання, після чого я приєднався до корейців і молився фруктам. Це було дуже сильно, дало мені багато енергії для того, щоби продовжувати рухатися далі.
Звісно, подібні подорожі - це практично завжди нелегко.
Через брак грошей мені доводилося ночувати на вокзалах, біля станцій метро, в клумбах або на дитячих майданчиках. Таке змінює людину зсередини, і я можу сказати, що це дало мені можливість саморозвиватися. По приїзду додому я почав більше читати, дивитися фільми, цікавитися речами навколо. Я став дуже стриманим і спокійним.
Там, сидячи на асфальті десь посеред нічного міста без копійки в кишені, або телефонуючи мамі з іншого кінця світу, дивлячись на хмари, ти змінюєшся і стаєш єдиним цілим з планетою. Це незабутні відчуття.
Велика Китайська стіна, Китай
"Заєць" на підробітках
- Я подорожую без особливої підготовки. Рюкзак на 60 літрів, без намету, переїзди найчастіше автостопом. Реально економити допомагає те, що я намагаюся не платити за проїзд. Так, у громадському транспорті це незаконно, але в таких "економних" подорожах навряд чи вийде по-іншому.
Плюс - це додає азарту: коли ти ховаєшся від кондукторів у поїздах або перестрибуєш через турнікети в метро. Іноді доводилося пробиратися вночі в хостели й ночувати там безкоштовно.
Сеульская вежа, Південна Корея
Гонконг, Китай
Звісно, я намагаюся знаходити роботу. Здебільшого гроші в подорожах мені приносить фото-фріланс: я продаю місцевим жителям знімки, які роблю сам у різних куточках світу (вони є в моєму Інстаграмі). Як правило, це зовсім невеликий заробіток, але мені багато чого й не треба.
Дубай, ОАЕ
Пекін, Китай / Японія
Одного разу я продав фотку китайцю, який підібрав мене по дорозі в Шанхай. Я спочатку дав йому два знімки як подарунок, але коли пояснив, що цим я ще й підробляю, він несподівано дав мені за них 500 баксів! Я досі здивований такій щедрості.
Взагалі, той, хто шукає роботу, завжди її знайде. За кордоном існує безліч підробіток: можна вигулювати собак, мити машини. Іноземці охоче платять за таку допомогу, тому навіть на цьому можна легко заробити 50-100 баксів на день.
Але знову ж таки: я розумію, що не кожен на таке піде. Потрібно бути в певній мірі романтиком, щоб оцінити такі подорожі. Для мене це - не хобі, а мистецтво і сенс життя. Є тільки ти, фотоапарат і світ навколо. А для нього кордонів немає.
Південна Корея / Салерно, Італія
Фото зі сторінки Instagram @dendymustdie
Віка Степаненко для iod.media
