22 Червня 2020
19290
Лікар… З чим асоціюється у вас це слово? Найперше, що спадає на думку – допомога. А ще – готовність надати її в будь-який час, адже лікар – це не просто професія, це покликання, спосіб життя, стан душі…
Лікар… З чим асоціюється у вас це слово? Найперше, що спадає на думку – допомога. А ще – готовність надати її в будь-який час, адже лікар – це не просто професія, це покликання, спосіб життя, стан душі…
Лікар 1 категорії Наталія Боришкевич працює в Ніжинській ЦМЛ з 1995 року, а в інфекційному відділенні – вже близько двадцяти років. Чи думала колись Наталія Вікторівна, що їй доведеться бути на передовій у боротьбі з новим і небезпечним вірусом, рятувати життя людей, ризикуючи власним? Що таке COVID-19 – жінка знає не зі слів, адже з початку пандемії вона – серед тих, хто лікує хворих на коронавірус у міськлікарні, а отже, вона стикнулася з ним віч-на віч…
– Із вибором професії я визначилася ще в дитинстві, – розповідає Наталія Вікторівна. – Це було за велінням серця, не прислухатися було неможливо... Інших варіантів і бути не могло! І це при тому, що в моїй родині батьки були інженерами...
Фах лікаря здобула у Полтавській медичній стоматологічній академії на факультеті Лікувальна справа. Тепер живу в суто медичній родині: мій чоловік Віктор працює в Ніжині травматологом, старша донька Олександра вирішила піти моїм шляхом, обрала мою спеціальність і вже закінчує навчання. Доньчин чоловік проходить інтернатуру і планує працювати урологом в Ніжині. До речі, у родині чоловіка – всі відомі в нашому місті лікарі, батько працював кардіологом, а мама – інфекціоністом. І, знаєте, я ніколи не сумнівалася у тому, що обрала правильну професію…
Фах лікаря здобула у Полтавській медичній стоматологічній академії на факультеті Лікувальна справа. Тепер живу в суто медичній родині: мій чоловік Віктор працює в Ніжині травматологом, старша донька Олександра вирішила піти моїм шляхом, обрала мою спеціальність і вже закінчує навчання. Доньчин чоловік проходить інтернатуру і планує працювати урологом в Ніжині. До речі, у родині чоловіка – всі відомі в нашому місті лікарі, батько працював кардіологом, а мама – інфекціоністом. І, знаєте, я ніколи не сумнівалася у тому, що обрала правильну професію…
– Лікар – це так серйозно і багатогранно…Чому Ви вирішили стати саме інфекціоністом?
– Саме своїм різноманіттям і привабила мене ця сфера… Це широка спеціалізація, де лікар має бути максимально обізнаним і орієнтуватися по всій медицині вцілому. Інфекцій у світі – безліч. Віруси постійно мутують, імунітет людини часом піддається їх впливу, пристосовується під них, бореться… Завдання лікаря – вчасно розпізнати інфекцію і спрямувати захисні сили організму на її знищення.
– Що Ви відчули, коли дізналися, що будете лікувати хворих на коронавірус?
– Скажу по-правді: так, як офіційно ми ще ніколи не працювали з такою інфекцією, то відчуття страху було присутнє. Але це був страх перед невідомим, а не перед самою хворобою. Найбільше переживань було у моїх близьких… Як не крути, але це все таки ризик…
Та на передовій я не одна, боремося ми всі разом: і завідуюча інфекційним відділенням Людмила Шимко, і сестри медичні, й санітарки... Усього медичного персоналу в відділенні – 26 чоловік. Ми всі разом лікуємо, перемагаємо, підтримуємо одна-одну і наших пацієнтів.
Та на передовій я не одна, боремося ми всі разом: і завідуюча інфекційним відділенням Людмила Шимко, і сестри медичні, й санітарки... Усього медичного персоналу в відділенні – 26 чоловік. Ми всі разом лікуємо, перемагаємо, підтримуємо одна-одну і наших пацієнтів.
– Після відпрацьованої зміни Ви повертаєтесь до родини... Не страшно?
– Ні. Ми захищені по максимуму. Працюємо у захисних костюмах, распіраторах, по закінченню зміни приймаємо душ. Захисні костюми, контактуючи з хворими, одягають усі без винятку: занесли їсти хворому в бокс, вийшли, зняли костюм у так званій «брудній» зоні, утилізували.
Так, нам пропонували проживання при міськлікарні... Говорили про можливість облаштування гуртожитку в онкологічному відділенні. Але медики відмовилися. По-перше, саме відділення не підтримує моральний дух, а по-друге, моя молодша донька-семикласниця Катерина твердо сказала: "Мама, повертайся додому". Так все і вирішилося.
Так, нам пропонували проживання при міськлікарні... Говорили про можливість облаштування гуртожитку в онкологічному відділенні. Але медики відмовилися. По-перше, саме відділення не підтримує моральний дух, а по-друге, моя молодша донька-семикласниця Катерина твердо сказала: "Мама, повертайся додому". Так все і вирішилося.
– Вас постійно тестують на COVID?
– Аякже! Раніше тестували з періодичність у 5 днів, зараз рідше...
– Якій настрій переважає серед хворих на коронавірус, які лікуються у Ніжині?
– Паніки і страху немає. Дуже важливо не вішати носа і не накручувати себе. Позитивний настрій сприяє швидкому одужанню! Уже декілька пацієнтів сміливо подолали коронавірус і повернулися в свої родини живими та здоровими. Звісно, якщо у людини наявні супутні патології, то лікування проходить важче. Але апарат ШВЛ ми не застосовували жодного разу.
– Не секрет, що всі вже так втомилися від обмежень, що дратує саме слово «коронавірус»… А дехто і не вірив у його існування… Що скажете таким скептикам?
– Скажу, що це не вигадка, така вірусна інфекція існує, вона є лабораторно підтвердженою. Є більше 200 видів вірусів. І серед них – донедавна незнайомий нам COVID-19… І я б порадила, незалежно від того, вважаєте ви коронавірус міфом, чи ні, обов’язково дотримуватись усіх цих нехитрих правил, які допоможуть уберегтися від нього.
– Це дуже страшно – захворіти на COVID?
– Не можна відповісти однозначно. Перебіг хвороби залежить від багатьох факторів. Якщо у людини міцний імунітет, то організм переборює цей вірус непомітно, кілька «апхи», або і без цього. Навіть і контактні особи не 100% захворіють. А буває й інакше… То ж все таки краще берегтися і нікого не наражати на небезпеку.
– Ваші прогнози, як лікаря: скільки ще буде тривати пандемія?
– Я, так само, як і Ви, хочу, щоб ми звільнилися від таких небажаних обійм пандемії… Але прогнозувати не беруся… Наберімося терпіння… Все неодмінно буде добре!
Спілкувалася Валентина Пильник
Фото з архіву Наталії Боришкевич
