Каріну Акопян у Ніжині добре знають. Вона активна у громадському та політичному житті. Також займається волонтерством. Та найбільша її захоплення - поезія. Вірші пише з раннього дитинства.
Рубрика "У гостях у редакції mynizhyn.com"
Каріну Акопян у Ніжині добре знають. Вона активна у громадському та політичному житті. Також займається волонтерством. Та найбільша її захоплення - поезія. Вірші пише з раннього дитинства.
Родом Каріна з мальовничого села Прачі, що на Борзнянщині, але майже 6 років живе у Ніжині. Зізнається, неймовірно закохана в це місто. У грудні минулого року закінчила магістратуру факультету психології та соціальної роботи Ніжинського університету. Тут дівчина і працює - старшим лаборантом кафедри політології, права та філософії.
Зі студентської лави Каріна волонтер ніжинських благочинних організацій. А ще молодіжний працівник та громадський офіцер з питань гендерно- зумовленого та домашнього насильства.
Зізнається звикла у вільний час займатися самоосвітою. Так і нині навчається на громадську радницю.
Каріна з творчої родини. Її мама та старша сестричка Аліна теж пишуть вірші. Наша співрозмовниця перші проби пера зробила у 6 років.
З 2020 року займається у літературній студії Ніжинського вишу під керівництвом Олександра Забарного. Друкувала свої вірші у Борзнянській районній газеті, Ніжинському віснику, а також у альманасі «Ан Т-Р-Акт - вектори у простір» та « Літературному Чернігові».
Також виборола почесне 3 місце у ХVІ Міжнародному конкурсі творчих робіт школярів, вчителів, студентів, аспірантів «Уроки війни та Голокосту – уроки толерантності», який проходив у місті Дніпро 26-28 вересня 2019 року.
“Моя творчість- частинка мене, яка робить життя яскравішим, - каже Каріна. - Я відчуваю зв'язок з читачами, які знаходять щось своє у кожному вірші. Коли я пишу - відчуваю, що на правильному шляху. Дякую рідним, близьким, за підтримку і натхнення!
До уваги наших читачів поетичні рядки Каріни.
"Кохаю"
Я тебе кохаю ти відчуваєш,
Моє щастя, спокій зберігаєш.
Ми разом, ніщо не страшить,
Поряд бути- найкраща мить.
Крила даруєш щодня,
Тихо шепочеш: «Моє янголя».
Не має сонця, поряд плече,
Тепло судинами тече.
Думки долають міста,
Твоє натхнення- мої вуста.
Мене кохаєш я відчуваю,
Моє щастя, тебе вдихаю .
"Рівно"
Рівно дихала душа та зустріла палача,
Обіцяв, брехав, манив –загубилося дівча.
Знав, що стерпить, сильна… Де була межа?
Ранив, різав віртуозно навіть без ножа.
Боляче смикнуло на фальшивій ноті,
Серце потонуло наче у болоті.
Так жива…Темно- сонечка не бачить,
Відпустити хоче та щиро пробачить.
Поглядом говорить, а вуста мовчать,
Блоки і паролі, а руки тремтять.
Рівно дихала душа та зустріла шукача,
Всю себе і до кінця, покохала палача…
"Кажуть люди"
Час лікує, кажуть люди,
Та це правда не завжди,
Коли з рани кров повсюди
Слід не змити від біди.
Бо буває всяке лихо,
Бо буває темний час
Коли важко говорити,
А ще важче промовчать
Вірить в краще - не лікує
Біль сочиться звідусіль.
Єдиний друг і той пліткує,
Ярлик забито точно в ціль.
А вихід є, його покажуть
Хто сам вже був у темноті
І жити далі як розкажуть
І не залишать в самоті...
Час збирає пазл поволі
Все по Леті попливе
Мовчать лиш криком
Хто від долі
Все прийняв і знов живе
Тож не втрачайте в себе віру
Боріться чесно до кінця
У всьому треба мати міру
Не боячись свого вінця.
