Завантаження ...
banner
banner

Про справжній ніжинський огірок і його хранителів

Чи відомо Вам, що «ніжинський огірок», законсервований на Ніжинському консервному заводі, – далеко не ніжинський, а голландський? Єдине, що пов’язує цей огірок з Ніжинщиною, – так це місцевість, де його вирощують.

Ніжин, ніжинський_огірок, Крути, насіння

Чи відомо Вам, що «ніжинський огірок», законсервований на Ніжинському консервному заводі, – далеко не ніжинський, а голландський? Єдине, що пов’язує цей огірок з Ніжинщиною, – так це місцевість, де його вирощують.

А от справжні давні сорти «ніжинського» вирощують у Крутах на дослідній станції «Маяк». Ці сорти є унікальними за своїми смаковими властивостями й ідеально підходять для засолу. Єдиний їхній мінус – це нижча врожайність, порівняно з голландськими сортами. Втім, цю проблему крутівські селекціонери нещодавно виправили, створивши на базі «Ніжинського місцевого» новий сорт «Олімп», який плодоносить 65 днів і нічим не поступається якостями «Ніжинському місцевому».

Завдання номер один – зберегти унікальний сорт

Про «ніжинський огірок» відомо те, що цей неперевершений сорт є шедевром світової селекції та еталоном засолювального типу. Відомо, що його вирощували з 1678 року. А от офіційно районованим він став у 1946 році. Цей сорт справедливо називають народним, оскільки створив його народ. Кажуть, що справжній «ніжинський огірок» можна вирощувати у радіусі 15 кілометрів від Ніжина. Пов’язано це як із природними особливостями тутешньої місцини, так і з якістю води. Тож і кажуть, що цей сорт є ніжинським, – так само, як і «ялтинська цибуля» є ялтинською тільки в Ялті.

Серед місцевих селян і досі побутує легенда про царицю Катерину ІІ, якій грецькі купці подали до столу засолений в бочці «ніжинський огірок».

«Отнинє к царському столу подавать только нєжинскій огурєц», – розпорядилась імператриця.

Звісно, ніякої цариці в Ніжині і близько не було, однак той факт, що засолені в бочках огірки експортували в Росію та Західну Європу вагонами – правда. Із появою закордонних сортів та розповсюдженням пероноспорозу, поширення засолювального огірка занепало. Ніжинський огірок навіть виключили з державного реєстру. І лише у 2009 році його внесли в реєстр культур. Незважаючи на всі складнощі, дослідна станція «Маяк» з 1974 року є підтримувачем цього сорту. Це – єдина наукова установа, яка зберегла його у первозданному вигляді.

«Коли до нас приїздила комісія з Академії аграрних наук, то спеціалісти підтвердили те, що це дійсно справжній ніжинський огірок», – хвалитьсянауковий співробітник селекції огірка ДС «Маяк» Надія Птуха.

Надію Іванівну справедливо можна назвати хранителем «ніжинського огірка».

«Для мене завдання номер один – зберегти цей сорт», – каже науковець.

І з цим завданням селекціонер не просто справляється, а й навіть покращує властивості сорту.

«На основі цього сорту на нашій станції створено ще декілька – «Ніжинський 23», «Ніжинський дар», новий гібрид «Сармат» і цього року ми передали сорт «Олімп», – говорить Надія Птуха. – «Олімп» майже не поступається «Ніжинському місцевому», а по врожайності значно випереджає його. «Олімп» плодоносить 65 днів: у цьому році в мене огірки були після 20 вересня. Це без поливу. Ці огірки майже не пошкоджуються хворобами, а за смаковими якостями вони отримали 5 балів, як ніжинський».

Чим цінний сорт?

По-перше, смаковими якостями. Це неперевершений сорт у свіжому вигляді, але особливо цінним він є в засолюванні. У цьому йому безапеляційно програють огірки іноземної селекції.

За словами селекціонерів, для вирощування справжнього «ніжинського огірка» потрібен особливий ґрунт, а для засолювання – особлива якість води. Так, вона має бути або жорсткою, або середньої жорстокості. Умільці, які раніше всерйоз займались засолом, тримали свої рецепти в таємниці. В народі говорять, що огірок – це «Він», тому його треба солити в «чоловічі» дні – понеділок, вівторок, а у середу вже не можна. Зрештою, де ще знайдеш огірок, який матиме настільки тоненьку шкірку, буде твердим та хрустким? Мабуть, саме сортові властивості дають неперевершений смак та якість.

Політика насіннєвої окупації

Все через те, що в нього значно менша врожайність, ніж у більшості іноземних сортів. До прикладу, голландські сорти можна возити тижнями і вони залишатимуться зеленими, а от ніжинський огірок має властивість жовтіти вже через два дні. От і виходить так, що комерсанти, вирощуючи іноземні сорти, подають їх під назвою «ніжинські», тим самим вбиваючи справжню селекцію.

Втім, останнім часом «ніжинський огірок» знову отримує популярність.

До прикладу, одна з фірм «НК Еліт» постійно замовляє в дослідної станції по 300 кілограмів насіння.

У селекціонерів є всі підстави сподіватися на те, що їхній новий сорт «Олімп» отримає надзвичайну популярність не лише серед населення, а й серед крупних закупівельників, які відмовляться від політики іноземної насіннєвої окупації на користь місцевого сорту.

gorod.cn.ua, Віталій Назаренко, «Чернігівщина» №3 (821) від 21 січня 2021