Пронизливим болем торкнулася наших сердець звістка про передчасну смерть Наталії Миколаївни Примушко.
Позаду не один десяток років знайомства та плідного співробітництва з цією розумною, вродливою, харизматичної жінкою. Наталія Миколаївна завжди відгукувалась на запрошення завітати до музею зі своїми вихованцями, які брали участь у відкритті виставок, привітанні співробітників з музейними святами. Наша пам’ять зберігає яскраві, безпосередні, милі та щирі виступи діток з садочка «Берізка». А ще погляд Наталії Миколаївни, сповнений абсолютної любові, турботи та гордості за кожного маленького українця, довіреного їй батьками.
І сьогодні, у хвилини гіркого суму, ми згадуємо її звитяжну працю на благо рідного серцю садочка; яскраві, професійно зрежисовані нею святкові заходи; виплекану нею прекрасну казку під назвою «Дошкільний навчальний заклад № 13 «Берізка». Освітньо-виховний центр імені Софії Русової».
Наталія Миколаївна назавжди залишиться в нашій пам’яті і в пам’яті тих ніжинських митців, яким вона присвячувала свої поетичні вітання на виставкових презентаціях і чиїми художніми творами захоплювалась. Її життя залишатиметься для нас прикладом безмежної доброти, щирої любові до української землі, до людей, до рідного міста, яке вона славила своєю працею, і для якого вона з далеких світів вічно горітиме яскравою зіркою на вечірньо-нічному небі, житиме у краплинах ранкової роси і полуденного дощу, у кожному соняшному промінчику, зігріваючи ніжинську землю теплом своєї безсмертної душі.
Нехай її Душа – Всесвіт покоїться з миром.
