Такі слова з посмішкою сказав боєць Ніжинського батальйону. Хлопець несе службу з першого дня війни. Спершу боронив місто-Герой Чернігів, де разом з побратимами ділили автомат. В його словах не було нарікань, він просто виконував свій обов'язок - захищав Батьківщину.
Ми писали про історії бійців Ніжинського батальйону. Ми не маємо права забувати про тих, хто охороняє наш спокій та сон. Про тих, хто пішов захищати Україну від рашистських загарбників.
Кожен військовий мріє про перемогу і про те, щоб бути зараз вдома... Нехай так і буде!
Василь родом з Чернігова. В мирному житті дуже любив подорожувати (саме тому отримав позивний "Турист"). Він з неймовірною любов'ю говорив про гори в Україні, які його полонили.
"Наші українські гори дуже гарні. Вони манять своєю неймовірною красою. Я закохався в них з першого разу! Відтоді вже не зміг без них".
Боєць говорить, що під час оборони Чернігова в 30-ти метрах від нього три рази падала авіабомба. Та додає, що помирати ще рано, адже є ще багато справ. Вдома на військового чекають батьки.
"Я з першого дня батькам нічого не говорив. Щоб мама не переживала, я їй казав, що допомагаю волонтерством. Проте, насправді, знаходився під бомбами. Коли мама дізналася був плач та сльози. Я її заспокоїв, сказав, що треба! Ми маємо захищати країну!"
Після закінчення боїв в Чернігові Василь поїхав до батьків. Там пішов у військкомат, а вже звідти його направили до Ніжина. Військовий налаштований рішуче, чекає на перемогу та бажає швидше повернутись додому.
Все буде, але після Перемоги!
