Завантаження ...
banner
banner

Війна і мова: чи розмовляють ніжинці українською? (опитування)

156.png

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну значно зменшилась кількість українців, які розмовляють виключно російською мовою. Зараз лише російською говорять 18% українців. Про це свідчать результати опитування соціологічної групи «Рейтинг».

Журналісти MYNIZHYN.com запитали у жителів Ніжина: чи переходите ви на українську мову? чи вважаєте це важливим? І ось що вони нам розповіли. Детальніше у матеріалі.

Олександр Самойленко: 

Мова - це не лише засіб комунікації, але й підвалини духовного життя нації, одна із невід'ємних складових її історичної пам'яті. Нам, українцям, упродовж століть доводилося боротися, траждати, вмирати за можливість спілкуватися рідним словом. Тому, мова – справді є ДНК нації. Честь і слава всім іншомовним захисникам Неньки-України, але нехтувати мовою не можливо, особливо, зараз, коли вона стала частиною національної ідентичності. Для мене, українська мова є рідною, для дружини - сталарідною, тому вдома, в родині, впродовж останніх двох десятиліть ми спілкуємося виключно рідною мовою, як і наші діти. Шануймо, любімо, вивчаймо українську мову, вона того варта!

Валентина Бойко: 

Намагаюся розмовляти українською. Якщо чесно, не завжди вдається, тому що все життя розмовляла на улюбленому «суржику». Мені подобається українська мова і подобається, коли говорять українською, але я не буду людині робити зауваження і зневажати її, якщо вона розмовлятиме російською. У нас дуже багато людей розмовляють російською, це гарні люди – патріоти України. Для мене важливіше вчинки цієї людини, а не мова, якою вона говорить.

Карина Клименко: 

Завжди розмовляла українською, вважаю, що це важливо, адже народ має знати свою солов'їну і неймовірно милозвучну мову та розповідати про неї навесь світ!

Світлана Кисіль: 

Я народилася і виросла на Чернігівщині. В прекрасному селі Петрівка, де прожила 17 років. Там навчалась у школі, університет закінчувала в місті герой Чернігів, де майже всі розмовляли російською. Сказати, що десь був паритет-хтось спілкувався російською, хтось українською – нічого не сказати. Спілкування завжди було російськомовне зі смаком «суржика». Почути українську лексику можливо було лише на уроці української мови. Але на той час шкільні предмети не давали знання того що для нас є НАША УКРАЇНСЬКА МОВА!!

Звідки в мене почалось захоплення мовою нашої держави? З переїздом на проживання до Ніжина люди розмовляли (більшість) державною мовою. Спочатку мені було дико... Але коли розмовляти рідною мовою ввійшло в звичку – всі стали помічати, як я перейшла на українську. Але всі аж

дивувались, «чого це я так заговорила!?» Тому що вважали, що українська – селянська мова. Але дуже важливе значення на мову має оточення! Українську мову (в історії творення ) забороняли більше 70 разів. І після цього ви скажете мова не має значення?.. Мова - це кордон,зброя,спосіб відрізнити своїх - чужих,це само ідентифікація!

Катерина Гуторка:

Так, після повномасштабного військового вторгнення росії я вирішила для себе, що російська мова не гідна звучати з моїх вуст. Звичайно, кожного дня я прикладаю чималих зусиль, аби потроху вичищати мою мову від ганебних русскоязичных слів, але тим не менш успіхи вже є! Це важливо і крапка. Вже написана не одна стаття, створені сотні мемів на рахунок того, що мова - це один з найголовніших факторів у розбудові країни. Звичайно, за якихось ідеально нереальних умов, коли б східний сусід не намагався знищити наше і насадити своє, якби Україна та росія від розпаду СРСР йшли своїми власними шляхами, то, мабуть і війни б не було, і мова не заважала, але як я вже написала раніше це нереальні умови, це - утопія. З огляду на те, що відбувається тут і зараз, я не лишаю за собою право обирати мову, якою мені зручніше, я лишаю собі лише один правильний варіат - говорити українською!

Роман Желєзко:

Українською мовою розмовляв змалку. В мене всі в родині спілкуються українською, звісно не ідеально, є місцями «суржик», але питання про російську ніколи не піднімалося. Моя родина натерпілася за радянських часів, тому ми завжди знали, що все російське є злом. Перехід на

українську мову нині є просто необхідним. Це питання життя і смерті. Мова є одним з ідентифікаторів нації. Всюди, дє лунає українська мова, панує Український Світ. З радянських часів українцям росіяни прививаливідчуття, що розмовляти українською не варто, що українська - це мова селян, нею не говорять в Кремлі, що української мови не існує. Українська - це спотворена поляками російська. Європа ніколи не розуміла, що таке російськомовний українець. Як можна жити в країні і не знати її мови? Цуратися її?

Тож зараз перехід на українську мову є обов'язковим для всіх. Коли молоде покоління змалку спілкуватиметься українською, слухатиме українську музику, читатиме українські книги, ніхто не прийде в Україну захищати «російський мир».  За російською мовою завжди йдуть Російські танки і летять ракети. Тож зробімо свідомий вибір на користь української мови,

поки цей вибір у нас є і ми все ще стоїмо на своїй землі. Зробімо вибір на користь української мови не для себе, а заради наших дітей і внуків, щоб вони ніколи не знали, що таке війна, хто такий проклятий російський солдат, який несе за собою смерть і розруху. Обов'язком тих, хто спілкується українською мовою в побуті, є допомогтиохочим довкола почати спілкуватися українською. Це найпростіше. Відповідне мовне середовище найкраще сприяє вивченню української мови. Українська мова - це сильно, відважно, гордо та креативно!

Алла Ковтун: 

Я з дитинства спілкуюсь рідною солов'їною - українською! Зростала в україномовній родині, де шанувалися всі глибинні українські традиції, обряди, пісні та свята. Де завжди поважали старших, рідний край, неповторні краєвиди і плекалося бережне відношення і повага до батьків! І це все у нас передається з покоління в покоління! Іншого для нас розуміння просто не існує! В нашій мові ми транслюємо всю цю нашу спадщину, додаючи нових вкраплень вимог моментів сучасності української самобутності!

Інна Кулинко: 

Українська мова – зброя народу! Агресор вбиває не лише наших людей, нищить не лише наші міста і села, але й нівечить культуру, мистецтво, слово. Українська мова стає зброєю, захистом і символом нескореності. Під час повномасштабної війни з рф наша мова змінюється сама і змінює світ. Тепер у всіх на слуху слова українських стрілецьких пісень чи гасла на кшталт «Слава Україні! Героям слава!». На площах європейських міст люди виходять на акції з україномовними плакатами, а чимало зарубіжних волонтерів і політиків стараються говорити українською слова підтримки нашому народу. На українську думала перейти давно, але не було нагальної потреби. Я з тих людей, що впевнені: слова не головне, головне дії. Але з початком війни вирішила все ж таки говорити українською, бо не хочу говорити однією мовою з орками-окупантами. До війни ніхто в світі не знав, що то за Україна така, хто в ній живе. І ось ми показали світу, яка в нас сильна і крута держава. Тепер треба показати, яка в нас крута і співуча мова, ще більше посилювати свою айдентику в світі!

Лора Жукова: 

Я давно розмовляю українською. Так, мова – це зброя. Але я проти насильної заборони будь якої мови, якщо не буде свободи вибору, то чим ми будемо відрізнятися від орків? Треба заохочувати людей, щоб було свідоме бажання розмовляти українською мовою.

Галина Македон: 

Я виросла в україномовній сім'ї (до того ж мама - вчитель української мови). За весь період навчання і тепер вже професійної діяльності у вищій освіті - українська мова була і є для мене робочим інструментом. Мова дійсно визначає кордони, забезпечує ідентифікацію нації. Зараз ми вже маємо ціле покоління (більше того у цього покоління діти в школу пішли) незалежної України, державна мова (та і побутова) для яких – українська.

Юлія Тарасова: 

Звісно, намагаюсь якомога більше спілкуватися солов'їною. На роботі, у соцмережах, телефоном та у громадських місцях – обов'язково! Намагаюсь дітей вдома також долучати до спілкування рідною мовою. Державною, вважаю, повинна бути тільки українська мова виключно. Особливо, за цих подій. Наша мова прекрасна, співуча, мелодійна та чутлива. Слава Україні!

Ірина Могильна: 

Завжди розмовляла українською і вважаю, що це гарно і важливо, особливо для молоді і особливо в реаліях сьогоднішнього дня. Розмовляти українською – це сучасно і дуже красиво, бо українська дійсно милозвучна, співоча мова.

Олена Скорбач: 

Я спілуюся тільки українською мовою.

Катерина Борисова: 

Я володію українською, бо це наша державна мова. Раніше спілкувалася і російської і українською. А взагалі коли ти поліглот, це ще краще, бо як сказав Григорій Сковорода – «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина». Тому я ще вчу англійську!

Ліна Карпенко: 

Спілкуюся і спілкувалася виключно українською мовою. Навіть, коли мій співрозмовник говорить російською, то я принципово розмовляю з ним українською. Кожен народ повинен любити і шанувати свою мову.

Людмила Приходько: 

За освітою я вчитель російської мови та літератури, гарно знаю свій предмет, але час вніс Корективи... Давно викладаю зарубіжну літературу, звісно ж, українською. Коли учні припускались мовленнєвих помилок, обов'язково виправляла, інколи мене виправляли... А сім років тому, виникла нагода викладати українську літературу. Тож, ще більше відшліфувала рідну мову. Безумовно, потрібно говорити українською, але я спокійно реагую, коли поруч чую російську. Інколи, автоматично, говорю мовою співбесідника. Неприйнятною є реакція « рафінованих патріотів» на російськомовних українців. Жителі Харкова, котрі нескорено захищають місто, Україну, але все життя говорили російською. Чи на часі їх критикувати? Вивчать вони мову, зараз головне – все зробити для нашої Перемоги! А ще зараз надважливим є внутрішнє наповнення людини, а потім лозунги, месседжі. Вони можуть бути нещирими. Слава Україні! Героям Слава!

Жителі Ніжина, які живуть зараз за кордоном, розповідають, що зі своїми родичами та знайомими з України спілкуються переважно українською, а за кордоном українською, російською і, звичайно ж, мовою тієї країни, в якій живуть.

Фото із соцмереж