За Незалежність України своє життя віддали солдат Потапенко Володимир, солдат Ємельяненко Владислав та старший сержант Білик Дмитро.
Потапенко Володимир народився 11 червня 1980 року у Чернігові. Протягом життя працював торговим представником, а з початком повномасштабного ворожого вторгнення вирішив долучитися до оборонців України, аби зі зброєю в руках захищати рідну землю. Так він потрапив до 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, у складі якої на посаді стрільця-санітара виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
На жаль, 12 серпня під час боїв в районі населеного пункту Кодема на Донеччині Потапенко Володимир загинув...
Рідні та близькі, друзі та побратими Володимира провели його в останню путь, попрощавшись з Героєм-земляком у Катерининській церкві та поховавши його на кладовищі "Яцево".
Білик Дмитро Анатолійович народився 27 березня 1985 року у місті Новгород-Сіверський. Військовий шлях Дмитра розпочалася ще у 2014-му році, коли він проходив службу в одному з підрозділів ДПСУ, а у 2016-му чоловік підписав контракт та долучився до 1-ї окремої танкової Сіверської бригади.
Після повномасштабного ворожого вторгнення Дмитро, будучи на посаді навідника зенітного артилерійського взводу, разом з побратимами з 1-ї танкової Сіверської бригади віддано захищав Чернігівщину від ворожої навали. Протягом цих місяців він мужньо продовжував захищати Україну, виконуючи бойові завдання та даючи гідну відсіч загарбнику.
На жаль, 15 серпня 2022 року життя Білика Дмитра трагічно обірвалося...
Рідні та близькі востаннє попрощалися з ним, вшанувавши світлу пам'ять Героя-земляка та поховавши його на Малій Батьківщині.
Ємельяненко Владислав Володимирович народився 19 березня 1992 року в місті Семенівка Чернігівської області. До оборонців України Владислав долучився у квітні цього року, службу проходив у 53-й окремій механізованій бригаді на посаді старшого вогнеметника 2 відділення вогнеметного взводу роти РХБ-захисту.
На жаль, 12 серпня 2022 року під час боїв поблизу міста Вугледар на Донеччині Ємельяненко Владислав отримав вибухову травму, а поранення виявилися несумісними з життям. Вдома на нього чекали батьки, двоє дітей, сестра та брат...
Рідні разом з побратимами Владислава провели його в останню путь у рідній Семенівці, вшанувавши його світлу пам'ять та поховавши на місцевому кладовищі міста.
