Олександр народився 08 жовтня 1988 року. До першого класу пішов у 1994 році до ЗОШ 1-3 ст №5. Першим вчителем була Мартинова Лариса Віталіївна. Після закінчення другого класу Сашу передали до рук вчителя Романової Галини Павлівни. В 5 класі і до 11 класу – класним керівником був Мартинов Микола Петрович.
Саша дуже любив свого класного керівника та вчителя і йому присвячував свої вірші. А уроки зарубіжної літератури полюбляв найбільше.
Багато читав книжок, любив допомагати мамі Вірі Григорівні по господарству, саджав плодові дерева, які буйно квітнуть і дають нині плоди, вирощував кроликів, курей, качок, висівав квіти. Часто збирав букети і дарував їх мамі. Також любив дарувати подарунки друзям і рідним, які робив своїми руками. Була ідея посадити сад майбутнього біля річки Остер, щоб плоди дерев могли куштувати всі, хто проходив повз це місце. Але мрії свої не зміг реалізувати, бо жорстока війна обірвала молоде життя. 5 вересня 2022 року під Кураховим Донецької області Олександр загинув.
Мрією було стати справедливим суддею. В 2007 році – призвали до лав ЗСУ. Служив в Києві в десантних військах командиром взводу. Неодноразово за старанність та сумлінне виконання службових обов’язків, за високий професіоналізм нагороджувався грамотами та цінними подарунками. В 2008 році – вступив до НДУ ім. Миколи Гоголя на заочну форму навчання.
Після закінчення трьох курсів працював в Київському бюро екскурсій та туризму. Дуже подобалася робота, бо досконало володів іноземною мовою і проводив екскурсії іноземцям. За це його шанували та поважали колеги та екскурсанти. Олександр умів сходитись з людьми, бо був завжди щиросердним.
Саша Анікєєнко мав дружину Ірину та двох діток: 12-річного синочка Платона та 8-річну донечку Аріну, які навчаються в школі-гімназії №17.
Похований Герой у Ніжині на Алеї слави.
