17 листопада назавжди увійде в сучасну історію Носівської громади як один із найважчих днів. Носівка зустрічала і проводжала в останню дорогу свого земляка – юного Антона Красевича. Він разом з мамою та братом-близнюком Артемом проживав на вулиці Привітній. Таким він і був – щирим, відкритим, талановитим, із відкритою душею і серцем, сповненим любові до всіх. 23 листопада йому виповнилося б лише 23…
Два брати-близнюки Антон і Артем Красевичі народилися в Носівці, зростали добрими, чуйними, уважними. Після закінчення другої міської школи здобували освіту в Броварському професійно-технічному закладі, пройшли строкову службу у Збройних Силах України. З початком повномасштабного вторгнення росії проти України обидва брати стали на захист рідної держави добровольцями, служили в одній частині, з честю виконували свій військовий обов’язок…
На жаль, під час виконання військового завдання Антон отримав поранення, яке виявилося несумісним із життям.
Усі сподівалися, що він вистоїть, і найбільше в це вірив його брат і побратим Артем, мама, всі рідні, численні друзі. Але, на жаль, серце Героя зупинилося у лікарні. Нашому захиснику назавжди 22.
Тіло Антона доставили до рідного міста вночі, тому живим коридором шани зустрічали носівчани вже вранці по всьому маршруту руху колони з прапорами, квітами, стоячи на колінах.
Сльози і розпач, невимовний жаль за таким юним і відважним Героєм, який заплатив за нашу свободу найдорожчим — власним життям.
Поховали Героя на кладовищі цукрозаводського мікрорайону.
