Чоловік ненароком проковтнув кістку з півнячого крила: лікарі діставали її більше 5 годин

«Відламав, куснув. І не відчув нічого»

— Іду на поправку, вдячний лікарям, — щиро усміхається Сергій Шевченко. — Знайшли причину, витягли зі шлунку півнячу кістку довжиною майже чотири сантиметри. Оперували 25 січня п'ять з половиною годин. Живіт повністю розрізали, щоб добуги «подарунок».

Це частина кістки з крила півня, — пояснює. — Верхня, найгостріша частина на крилі, яку зазвичай відрізають. А тут лишили. Півника мама дала (я з селища Замглай що на Ріпкинщині, а живу і працюю в Чернігові). Дружина запекла. Я люблю хрумке, відламав, проковтнув. І не відчув нічого.

Їв того півника 7 січня. Через кілька днів почало боліти. Особливо, коли курив — я курю електроцигарки (замінники звичайних). Кину, наче більш-менш. Закурюю, знову біль від подразнення. Я не розумів, що там відбувається. Боліло, просто боліло, і все.

Тиждень терпів. Ще й на роботу ходив. Працюю в ПП «Північ», підрядній організації «Обленерго». Ремонтуємо пошкоджені електромережі. Нош-пу (таблетки) пив це роз­слабляло спазми. Думав, що болить підшлункова. Таблетками і роботою відволікався. Удень температури не було. Вечорами трусило, бив озноб.

«Термометр показав 40,5»

— У суботу. 14 січня, поїхали до мами, — продовжує. — А перед цим я купив курку в супермаркеті, їв, нормально все було. Отже, до мами приїхали і ввечері мене схопило. Почало трусити ще з обіду. Такий озноб, що м’язи боліли. Зігрітися нічим не міг.

Поміряв температуру — 40.5. Злякалися не повірили, пішли до сусідів, узяли ще один термометр. Він теж показав 40,5. Збили таблетками, парацетамолом та ацетилсаліциловою кислотою, до 39.5. потім до 39.

«Швидку» не викликав, перетерпів. Температура вдень падала до 36.6 та увечері знову піднімалася до 39.

У понеділок, 16 січня, від мами мене привезли в обласну лікарню. Тиждень лежав у гастроентерології. Обстежували, не могли з'ясувати причину болю, температури. Просвітили комп'ютерним томографом, побачили кістку. Думали, що з риби.

Порівняно з тим, що було, відчуваю себе добре. Хоча відновлення було непростим. Крапельниці, уколи ще роблять Та я вже їм. Поки що рідке.

Це третя операція в моєму житті (16 лютого мені 47 буде). У дитинстві робили апендицит. Ногу оперували тут же, в обласній.

«Коли я худий, мене водить, нема сили в руках, їсти хочеться постійно»

— Зійде сніжок, почну бігати, — планує Сергій Шевченко. — Завдяки спорту відновлення пришвидшиться. Починатиму з невеликих дистанцій. До опеоації я теж бігав, хоча й вага була під 100 кілограмів. Сад на 25, а може й на 30 кілограмів.

— Це ж добре.
— Ні, я хочу набрати. Краще почуваюся, коли в тілі. Коли худий, мене водить, нема сили в руках, їсти хочеться постійно. Я тримаю вагу під 100 кілограмів десять років. І мені це комфортно.

— Знову будете курочок їсти, щоб набрати вагу?
— Буду. Може, не в такій кількості.

— Протеїн (білок) як добавку не вживаєте?
— Мій протеїн переважно — м'ясо. А ще сир, сметана, яйця, молочні дитячі суміші, вони багаті білком, який легко засвоюється. Колись, у 90-ті роки, коли штангами займався, з цих продуктів робив саморобні протеїнові коктейлі.

«Зробили резекцію шлунку, пролікували панкреатит»

Сергія Шевченка оперували хірург Юрій Силяєв, асистував Ігор Загорулько, допомагала медична сестра Ольга Руденко, анестезію забезпечував Сергій Ко­лесник.Реклама:

Хірург Юрій Силяєв

Станіслав Коваленко, завідувач хірургічним відділенням

— Кістка пробила шлунок і підшлункову залозу, — розповідає Станіслав Коваленко, завідувач хірургічним відділенням. — І спри­чинила запалення Пацієнт надійшов з клінікою флегмони шлунку і панкреатиту. (Флегмона — розлите гнійне запалення м'яких тканин, панкреатит — запалення підшлункової залози.)

Прооперували вдало. Зробили резекцію шлунку, пролікували панкре­атит. Пацієнт майже одужав.

— Без резекції не обійшлося б?
— Ре­зекцію, тобто видалення частини шлунку, повелося робити, бо за­палення пішло на його стінку. У цьому й була складність, що виникло пошкодження стінки, утворилися флегмона і абсцес (гнійник). Пост­травматичний перебіг хвороби дуже обтяжувався.

Такі операції періодично тра­пляються — у середину попадають сторонні тіла. Але щоб у шлунок це дуже рідко. Найчастіше проходять у кишківник, настас перфорація кишок. Як правило, застряють у відділі тонкої кишки, де апендикс. Кістки ковтають невеликі. А тут велика кістка, яка пробила задню стінку шлунку.

Тамара  Кравченко