19 квітня в португальському місті Фаро в ДТП загинув 19-річний Павло Кобзар, велогонщик з Ніжина. Він - віцечемпіон України та член олімпійської збірної з велоспорту. Хлопець повертався з прогулянки додому і його збила автівка. Тіло до України привезли через два тижні. Поховали хлопця на Волині, у місті Володимир. Звідти родом мати, у Ніжині працює в дитсадку. Батько Михайло Васильович працює заступником сектора підтримки користувачів і інженерної інфраструктури в головному управлінні Держпродспоживслужби в Києві.
— У неділю, 30 квітня, сина поховали. — розповідає Михайло Кобзар, батько Павла. — Син повертався додому після вечірньої прогулянки. З другом на велосипедах каталися біля океану. Друг поїхав в один бік. Паша — в інший. За португальським часом була десята вечора. Як описував подію його тренер, син їхав трасою. На перехрестя вискочив джип. Дорога була освітлена. Ударив ззаду. Павлик помер на місці.
— Казали, аби доставити тіло, треба заплатити 10 тисяч євро.
— Тренер Вадим Набок подзвонив мені. Я поїхав до дружини на роботу. Усі були у шоку. Дівчата, колеги дружини, розмістили оголошення щодо збору грошей. Деякі почали клювати, що ми хочемо нажитися.
Але ми про збір коштів дізналися наступного дня. З поверненням сина додому допомогло наше посольство. Привезли літаком до Варшави, у цинковій труні. Наймали львівське похоронна агенція. Скільки грошей треба, ніхто конкретно не знав.
25 квітня в Португалії був вихідний, національне свято. 28-го зранку тільки відправили тіло до Варшави. Там же, у Португалії робили бальзамування, надали труну. За це все виставили рахунок 4.5 тисячі євро. Звідти повезли до Львова. За це платили додатково тисячу євро.
Павло — велогонщик. Але був на звичайному спортивному велосипеді. Об’їздив усю Україну. Був у Туреччині, Італії. Більше 30 медалей з чемпіонатів України. Велосипед завжди подобався. У дев’ятому класі їхню групу під Броварами збила вантажівка. Декілька тижнів був у шоку. Ми вмовляли його покинути, але стояв на своєму. Повернувся до цього спорту.
— У Португалії був на зборах?
— Ні, тренер запросив у теплу країну, аби син міг готуватися до змагань. Вони з ним дуже дружили. Допоміг із житлом. Поїхав у вересні минулого року.
Паша вчився в Броварах, в училищі фізичної культури. Устиг провчитися курс, факультет закрили, вступив до уманського вишу. Учився віддалено. Мав би стати вчителем фізкультури.
Поховали сина на Волині. Син народився в Нововолинську. Звідти родом моя дружина. Там усі родичі. Хоч живемо в Ніжині, але рідні тут у мене вже немає. На похорон приїздили його друзі з Броварів.
— Причина смерті відома?
— Розтин не проводили майже тиждень. Такі закони в них, усе проходить повільніше, ніж у нас. Офіційні дані будуть готові тільки через три місяці. Потім уже почнуться судові процеси.
— Будете їздити?
Ні. У Португалії доступ до реєстрів мають тільки їхні адвокати. Будемо вимагати справедливості. Але поки нам треба відійти від нашої втрати. Через три-чотири місяці будемо починати цим займатися.
Ми дуже вдячні всім, хто допоміг грошима. Надсилали гроші і з-за кордону, і з усієї України.
Юлія Семенець
Джерело: gorod.cn.ua
