20 Жовтня 2023
2862
Колекціонування дисциплінує, знімає стрес, приносить інтелектуальне задоволення, розвиває увагу до деталей, а може вмикати й просто шалений азарт.
Героїня нашого сьогоднішнього матеріалу – рукодільниця Валерія Марченко із Ніжина.
Свого часу, вона збирала фарфорові ляльки із колекційних науково-популярних журналів італійського видавництва De Agostini серії «Дами епохи» та ін. Творцем якого був Джованні Де Агостіні із Риму. Журнал присвячувався історії ляльок, моді різних епох, країн і континентів, розповідях про героїнь. Кожен номер висвітлював декілька тем: історія, мода і аксесуари, галерея старовинних ляльок, путівник для колекціонера та елегантна дама.
Журналісти MYNIZHYN.com поспілкувалися із Валерією щоб ближче познайомитися із її прекрасним захопленням та більше дізнатися про його появу у її житті.
Про все це детальніше у нашому матеріалі
Дівчина збирала фарфорові ляльки із 2012 по 2014 рік, бо із початком війни журнал став нерегулярно випускатися в Україні та й вже було не до того. Проте, виходу кожного журналу чекала із великим нетерпінням, купувала його зазвичай на станціях метро у газетних кіосках по 50 грн, що на той час були немалі кошти.
А про ляльок вона говорить, що це героїні різних романів, різних епох, в які майстриня вклала часточку своєї душі.
«Колись я знала ім’я кожної ляльки та історію про неї, бо це були героїні різних романів або фільмів, а тепер вже не згадаю усіх. У мене міні-колекція, бо я збирала не усіх ляльок, а лише тих які припадали мені до душі – розповідає Валерія. - Найперша лялька з якої все почалося – Джейн Ейр – героїня легендарного роману Шарлотти Бронте. Вона викликала справжній фурор, рухливі руки, витончена голівка, красиво укладене волосся, капелюшок та шикарна сукня Вікторіанської епохи. Із її появою кожні наступні випуски журналу почали розбирати як гарячі пиріжки. Звичайно, що лялька не для щоденних ігор, а щоб нею милуватися».
Фото: Лялька Джейн Ейр
У кінці кожного журналу був анонс на наступну ляльку. Часто бувало так, що фото було гарніше реальності. Із часом, якість ляльок погіршувалася, наряди були надто простими, а деталі могли погано триматися і наша майстриня почала їх удосконалювати. Самостійно дошивала аксесуари, робила окантовку мереживом, могла змінити зачіску, додавала бісер як ґудзики або створювала мініатюрне намисто.
Також, колись був блог і там дівчата, які захоплювалися збиранням цих ляльок ділилися своїми ідеями щодо дошивання тих чи інших деталей.
Фото: лялька - Анна Кареніна
Валерія говорить, що в неї є й улюблені ляльки.
Крім цих витончених ляльок є найколоритніша із серії «Ляльки у народних костюмах» – у монгольському святковому костюмі.
«У монгольському костюмі - це найулюбленіша із усіх, бо на енергетичному рівні відчуваю, що вона точно притягує удачу. Цю ляльку я завжди забираю із собою, де б я не мешкала» - каже Валерія.
Також дівчина розповіла нам, що займається рукоділлям: вишивання, плетіння бісером, в’язання.
«Для кухні вишила 6 милих кухарів, сьомий у процесі – говорить дівчина - Якби у мене була ширша стіна на кухні, то я б ними заповнила увесь простір» (посміхається – авт.).
Був час, що такі картини вишивала і роздаровувала друзям або ж продавала на Гоголівській.
Витвори своїх рук майстриня часто дарує знайомим, друзям або ж рідним людям. Адже такого подарунку ви не купите ніде. Він в єдиному екземплярі - ручної роботи.
«Я люблю вишивати рушнички, які дарую свої близьким. На вінчання вишила два: один – для нас із коханим, а інший – для священника який проводив таїнство – розповідає дівчина. Одного разу я зайшла до храму і побачила свою роботу під іконою, було дуже приємно»! Мій дідусь по маминій лінії був закрійником, а моя хрещена дуже любить рукоділля. Я часто надихалася її роботами. Пригадую, що колись у дитинстві я навіть порізала мамину шубу, щоб зробити теплий одяг для ляльки».
На сьогоднішній день Валерія працює в сфері, не пов’язаній із її хобі, але придивляється до курсів із шиття, бо їй дуже подобається мода і ручна робота.
А на завершення нашої зустрічі ми бажаємо Валерії натхнення і реалізації її маленького бажання – пройти омріяні курси швеї та реалізації бажання навчитися професійно шити.
