40-річний Ярослав МОНДЕЛЬЧУК, хірург, нині начальник медичної служби-начальник медичного пункту батальйону ЗСУ.
— Я в Білогорівці, — відповідає на дзвінок. Навколо чути шум. — Це східний напрямок. (Білогорівка — селище Сєвєродонецького району Луганської області).
Мобілізований 7 листопада 2022 року. Пішов добровольцем.
Під час облоги Чернігова, 12 березня 2022 року, я евакуював сім’ю — дружину і сина Андрія — у Рівне (я родом з Рівного). Пішов у Рівненський ТЦКСП (Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, тобто військкомат). Мені там сказали: «Почекай». Узяли на облік: «Ми вам зателефонуємо, коли будете нам потрібні».
Повернувся в травні 2022 року в Чернігів. І до того, як я повернувся, мене ніхто не викликав. І після. Я сходив у військкомат, нагадав про себе. І мене з чернігівського військкомату мобілізували.
— За вами зберігається робоче місце?
— Звільнився з Чернігівської центральної районної лікарні. За власним бажанням. У жовтні. Я розлучився, мав перебиратися до себе додому в Рівне. Додому не поїхав, пішов служити.
— Ще не одружилися вдруге?
— Ні, — сміється.
— У чому суть вашої служби?
— Зараз більш організаційна робота. Плюс прийом хворих. Соматичних: нежить, горло, живіт, остеохондроз. Плюс малі хірургічні операції.
— Одягнені у форму?
— Я у спрощеній формі. Тут занадто жарко. Ну, та мені не звикати. Це моя третя мобілізація.
Перша була у 2002 році (Ярослав Мондельчук служив у бригаді спецпризначення). Друга — у 2015 році. Отримав повістку 30 січня 2015 року, забрали 2 лютого. 18 березня заїхав у зону АТО, виїхав 1 квітня 2016 року.
Ярослав Мондельчук — один з небагатьох чернігівських хірургів, який здобув освіту на факультеті підготовки лікарів для ЗСУ у київському медуніверситеті Богомольця. Ця кафедра була і безплатною, і платною, її і відміняли, і знову впроваджували.
У попередніх номерах «Весть» писала про чернігівських лікарів, які служать у Збройних силах України, рятують бійців від хвороб і поранень на фронті.
Тамара КРАВЧЕНКО
Джерело: Весть
