Овдіївська: вулиця купців та паломників

Це вулиця що виросла із одного з ніжинських передмість. Назва якого походить від імені його найдавнішого мешканця. Передмістя довкола якого виникли заміські садиби жителів Старого міста. Місце, де жили цілі династії купців, ремісників та підприємців.

Коли мова йде про ніжинські пам’ятки та туристичні локації, то в уяві завжди виникає образ Старого міста з вулицями Гребінки, Яворського, братів Зосимів та, звісно, Гоголівською. Дійсно, багато цікавого зосереджено в центрі Ніжина, що радує туристів та їхніх гідів. Але не менш цікавими є прилеглі вулиці, які мають довгу та непересічну історію.

Однією з них є вулиця Овдіївська, яка починається від площі Івана Франка, майже навпроти вулиці Гоголя. Таке положення невипадкове та пов’язане з її формуванням, що в свій час дозволило з’єднати Старе місто з його західним передмістям на лівому березі Остра – Овдіївкою.

Історія цього колишнього ніжинського передмістя сягає XVII століття. Тоді тут виникає поселення, хутір, яке отримало свою назву за ім’ям свого першого мешканця та ймовірного засновника – Овдія. На жаль, крім імені, нам мало що про нього відомо зі старовинних джерел. Але можна припустити, що це була людина завзята та підприємлива, бо засноване ним поселення стрімко розвивається. Вже згодом Овдіївка отримала власну дерев’яну церкву Вознесіння, зроблену з дубу. Її поява вказує, що тодішнє передмістя стає заможнішим та більш людним.

Можливо, позитивну роль у процвітанні Овдіївки відіграла близькість двох монастирів – чоловічого Ветхоріздвянського Георгіївського на заході, та жіночого Введенського, на півдні. Останній був заснований вдовою стародубського полковника Ганною Бреславською у 1660. Розбудова цього монастиря могла викликати потребу у допомозі місцевих майстрів – теслярів, будівельників, ремісників. Так само й пізніше монастирські господарства не існували ізольовано від громади. Щонайменше, були потрібні додаткові продукти та постій для паломників.

Ще Овдіївка могла завдячувати своєму успіху близькості до суспільного та фінансового осердя – Старого міста. Коли всередині XVIIІ століття стає зрозуміло, що земляні укріплення вже не є необхідними для безпеки міста, їх починають зривати. Найбільш заможні та успішні купці та землевласники, яким вже стає затісно серед старої забудови, починають селитись за межами Київської брами. Садиби у передмісті для життя, а будинки в Старому місті для справ та торгівлі. Так починає зароджуватись сучасна Овдіївська вулиця.

Через пожежу 1756 року жіночий монастир втратив свої дерев’яні Введенську та Іллінську церкви. Під час наступної відбудови їх споруджують вже з каменю. Разом з цим різні кам’яниці виростають довкола монастиря – будинки купців, міських урядовців та підприємців. Також тут осідають і ніжинські землевласники. Наприкінці століття тут було 346 житлових будинка, з десяток торгівельних лавок і десяток постоялих дворів, 31 шинок, 8 кузень та 1 цирульня. Одним словом розвинута для того часу міська інфраструктура з повним сервісом для мандрівників та подорожніх.

На початку ХІХ століття Овдіївка вже майже злилась з містом. Завдяки вигідному сусідству та близькості до шляхів цей район стає бажаним. Вулиця, що з’єднала Овдіївку з центром Ніжина, отримала назву Мільйона. Це вказувало на характер цієї вулиці як ділового осередку та заможність її мешканців. Хоча, звісно, на цій довгій вулиці жили не лише купці чи дворяни. Тут мешкали також ремісники, монахи, станові козаки. На постоялих дворах та при монастирських готелях мешкали подорожні. На цій вулиці вирувало тогочасне життя міста.

Вулиця Мільйона починалась від католицького костьолу Святих Петра і Павла. Це була цікава споруда у готичному стилі, збудована на початку ХІХ століття. На превелику шкоду вона була зруйнована під час Другої світової війни. Зараз на її місці знаходиться будівля прокуратори. Кінець вулиці знаходився в урочищі Ветхе, там де починались володіння Георгіївського монастиря. По цій вулиці в Ніжин заїжджали мандрівники і вона справляла враження – різноманітні за стилем і виглядом кам’яні та дерев’яні садиби.

Овдіївка не була сонним передмістям далеким від новинок. На початку ХХ століття на Мільйонній вулиці з’явився перший у Ніжині кінотеатр «Вега». При цьому це сталось раніше за появу в місті електростанції.  Знаходився він на території садиби Танського на березі Остра з двоповерховим будинком (на місці сучасного будинку на Овдіївській 19). Відкрила його одна польська панні разом зі своїм племінником-музикантом Б. Вержиковським.



Спочатку для сеансів використовувались приміщення трьох переобладнаних квартир у будинку. Коли ж кіно стало приносити прибутки, до нього прибудували спеціальний кінозал. Він мав власну електростанцію з нафтовим двигуном. Окрім, кіно тут також був майданчик для танців, місце, де можна було покататись на роликових ковзанах та корт для тенісу. Щонеділі влаштовувались гуляння з музикою та танцями. Репертуар кіно змінювався щотижня. Перед показом фільмів пускали журнали хроніки. Інженер Олександр Лазаренко, що жив на Мільйонній вулиці в дитинстві, згадував, що саме в кінотеатрі, куди він ходив раз на місяць, бачив новину про загибель «Титаніка». Квиток на сеанс коштував 20 копійок – доволі значна сума для того часу. Кінотеатр проіснував до Другої світової війни, коли будівля була зруйнована.

Радянські часи стали важким потрясінням для мешканців Мільйонної вулиці. В 1921 році вулицю було перейменовано на честь Карла Маркса. Нова назва з ідеологічним відтінком мала стерти пам’ять про колишніх власників. Багатьох було позбавлено власності, репресовано, кому пощастило більше – емігрували. Разом з ними зник дух громади, який вирував на цій вулиці не одне століття. Вона радикально змінила свій образ і була ніби відкинута у своєму розвитку назад.

Час виявився невблаганним до Овдіївської вулиці, яка втратила чимало зі своїх перлин. Більшість місцевих пам’яток потребують реставрації. В місті годі уявити іншу локацію, яка б підходила для розповіді про розвиток ніжинського підприємництва. Навіть зараз стіни старих садиб зберігають тінь людей, які зробили Ніжин таким, яким ми його знаємо тепер.